У неділю до Києва приїхала московська акторка Лія Ахеджакова, 68 років. У фільмі 37-річного Максима Паперника "Дивне Різдво" вона грає божевільну жінку. Головну роль у стрічці виконує Барбара Брильська — партнерка Ахеджакової за фільмом "Ирония судьбы, или С легким паром!".
Знімають під Києвом, у Ворзелі, біля другого корпусу санаторію "Україна". Фасад будинку завішаний чорною клейонкою. За сюжетом це психлікарня.
Ахеджакова у гримі: помада розмазана, туш потекла з очей. Волосся з червоними пасмами стирчить дибки. Вона в зеленому фланелевому халаті, коричневих панчохах і чоловічих капцях.
Тримає папірець із текстом, написаним від руки.
— Даже не подходите ко мне! — сердито махає Лія Меджидівна "ГПУ". — Я роль учу, — втуплюється у текст і беззвучно ворушить губами.
Паперни, сідаючи на лавку, розповідає, що на головну роль хотіли запросити Алісу Фрейндліх.
— Але вона лікує хребет і не змогла приїхати. Я полетів у Варшаву, познайомився з Брильською. У нас із Барбарою схоже почуття гумору. У душі вона 16-річна. Тепер учить величезні монологи чужою мовою.
Живуть актори в санаторії "Україна". Першого ж вечора в їдальні Ахеджакова відмовилася від каші з сосисками й помідорами.
— Ні-ні, це не те, — сказала. — Принесіть маленький тостик і трохи варення.
Знімають сцену, в якій героїня Ахеджакової на зло медперсоналу вимикає світло. Аби не переобтяжувати зірку, на вимикач замість неї натискає київська акторка Олеся Власова, яка грає медсестру Любашу.
Шкода, що високі особи яблук не купують
Ахеджакова дві години сидить на лавці. Зняла капці, гортає журнал "Егоїст".
— Где-то тут котенок нявчал! Маленький, — раптом підскакує. Бачить сіре кошеня на сусідній лавці. — А коготки-то, наверное, острые!
Асистент режисера Анатолій повідомляє Лії Меджидівні, що її вихід — за півгодини.
— Я могла бы и в своем номере подождать, если бы раньше знала, — зауважує вона, знімаючи окуляри.
Починається обід. Асистент веде акторку до їдальні. Назустріч прямує бабуся, тягне пакети з яблуками. Розкладає на лавці й пропонує купити по три гривні. Звати торгівку Параскою.
— Уже четвертий рік яблука тут продаю. На 300 гривень пенсії хіба проживеш? — говорить.
Питаю, чи впізнала вона Лію Ахеджакову.
— Да ладно вам! — недовірливо дивиться бабця. Потім насуплюється: — Це скільки ж у наших людей грошей є, що її запросили! Ех, шкода, що високі особи яблук не купують.
О 14-й Ахеджакова починає зніматися у сцені з вимикачем.
— Надо, чтоб медсестра не заметила, как я вырубаю свет, — імпровізує. — А пока она отвернется к двери, я еще раз выключу и стану у стенки. Напакостила — и в уголок! И еще буду мычать, когда в комнату войду, — наклеює собі на рот чорний пластир.
Відзнявши кілька дублів, група довго плескає їй у долоні.
— "Оскар"! — кричить Паперник.
Ахеджакова знімає пластир з рота й кланяється усім.
— Деточка, вы не сердитесь на меня, — бере мене за руку міцними тоненькими пальцями. — Я не могу давать интервью и фотографироваться во время съемок. И в других актерах это не-на-ви-жу! Это дешевая реклама.
1938, 9 липня — народилася в Дніпропетровську
1961 — актриса Московського ТЮГу
1977 — перейшла в "Современник"
1973 — дебют у кінострічці "Шукаю людину"
1977 — за роль секретарки Вєрочки зі "Службового роману" отримала державну премію Росії
1994 — народна артистка Росії
2001 — одружилася з фотографом Володимиром Персіяновим, який знімав актрису для журналу "Собеседник".
Володимир — третій чоловік Ахеджакової. У молодості в неї був шлюб із актором Валерієм Носиком, нині покійним. Про другого чоловіка зірка не говорить — прожила з ним недовго. Персіянов і Ахеджакова мешкають у підмосковному будинку на дві сім"ї. Дім побудували спільно з подругою акторкою Аллою Будницькою, 69 років.
1 
1
Коментарі