Тетяну Блізняк намалювали на іконі

— Мені ніяково. Не знаю, як реагувати. З одного боку, приємно, бо ця ілюстрація привертає увагу всього світу до ситуації в Україні. Але все-таки, це не я, а образ, що став іконою. Я ж — звичайна жінка, яка тікала від війни, — говорить по телефону 28-річна Тетяна БЛІЗНЯК із Києва. Вона зображена на іконі "Київська мадонна" в одній із церков італійського Неаполя.

 

— Зі столиці ми вирішили евакуюватися на другий чи третій день війни. З чоловіком і донькою зібралися їхати до мого батька на Львівщину, — розповідає Тетяна Блізняк. — Взяли квиток на потяг на п'яту ранку. Звечора приїхали ночувати в метро, бо діє комендантська година й так рано ми не змогли б добратися на вокзал. Зупинилися на станції "Університет". Коли спустилися в підземку, дитина прокинулася. Я почала її годувати. І тут — ідуть журналісти. Попросили дозволу зробити фото. Навіть не думала, що далі буде зі світлиною. Ми так-сяк пересиділи ніч на ковдрах, а вранці на потяг нас не випустили. В місті йшла зачистка від диверсантів. На станції зачинили навіть герметичні протиядерні ворота. На вокзал ми потрапили близько 11-ї ранку. Евакуаційними потягами добралися до Хмельницького, тоді — до Львова. Зараз ми у відносно безпечному місці.

Світлину жінки з дитиною зробив угорський фотограф Андраш Фьольдеш. Опублікував у своєму інстаграмі.

Фото розлетілося по всьому світу. Потім його побачила ілюстраторка Марина Соломенникова з Дніпра і намалювала картину — жінка годує дитину на тлі схеми руху потягів.

 

— Схема не схожа на київську, бо там є кільцева лінія. Але це світле коло позаду стало ніби німбом. Марина говорить, що ця картина уособлює всіх українських матерів, які мусять ховатися від російської зброї в бомбосховищах. За якийсь час думала, що моя популярність вже закінчилася. А тоді побачила в Марини в інстаграмі пост про ікону в Неаполі: "Ого, нічого собі", — написала вона. Виявляється священник-­єзуїт В'ячеслав Окунь, який зараз навчається в Римі, попросив у неї малюнок. Вона подумала, що використає його для листівок. І сама здивувалася, побачивши, що картина перетворилися на ікону в одній із капличок при школі сестер-францисканок у Неаполі, — каже Тетяна Блізняк. — Мені писали знайомі й ні, питали, чи потрібна допомога, одяг. Дякувати Богу, ми не до чужих людей поїхали, в нас є все необхідне. Якщо хтось може, я відписала, хай допоможе нуж­­денним.

Тетяна Блізняк — художниця. До війни викладала в дитячій студії малювання.

— Мій батько, який був дуже проти фотографування онуки, вже після того, як нас показали по всіх каналах, родичі казали, навіть в Америці, наважився й поділився світлиною в себе на сторінці, — говорить Тетяна. — Моя мати вже 20 років живе в Італії. За першої нагоди збирається поїхати в Неаполь, подивитися на ікону. А після перемоги й сама хочу це зробити.

"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×