45-річна Тетяна Балякіна з Черкас не має паспорта. 1992-го її радянський документ украли. Відтоді не може отримати український, бо переїхала до Черкас із Душанбе.
Працює журналісткою. Без паспорта на роботу її не беруть, тому пише до різних видань. Розповідає, що виїхала з Таджикистану, коли там почалася громадянська війна.
— Приїхала з батьками і трьома дітьми. Усі прописалися. Якось біля одного з інститутів я брала інтерв'ю в людини. Пакет із документами поклала за стовпом. Стояла до нього спиною. Коли повернулася, пакета не було. Тепер вимагають підтвердження з Душанбе, що я звідти виїхала. Паспортисти запевняють, що постійно відправляють запит, але відповіді немає. Треба самій поїхати. А без паспорта мене не випускають, — каже Тетяна Євгенівна.
В Україні немає посольства Таджикистану. Представництво при Торгово-промисловій палаті ліквідували.
— Знайомі з міліції пояснили: якби я вчинила якийсь злочин, когось убила — мою особу швидко перевірили б. Один із начальників паспортного столу погрожував мене депортувати. Кажу, я не проти, тільки визначтеся — куди, бо юридично Радянського Союзу немає. Зверталася в адміністрацію Ющенка. Вони продзвонили. Мене викликали, але нічим не допомогли.
Троє дітей Тетяни Балякіної отримали паспорти за документами біженців.
— Вони поїхали раніше, бо я ще залишалася працювати. У Таджикистані ми жили в гарному районі, майже в горах. Там було як у маленькій Швейцарії. З балкона нашої чотирикімнатної квартири видно вершини, макові поля. Там свіже повітря. Я займалася альпінізмом. У Душанбе народилися діти. З чоловіком розвелася. Він з іншою виїхав у Владивосток, давно помер. Батьки й мої діти в Черкасах без мене жили рік. Я застряла, бо Душанбе з усіх сторін було заміноване. Сполучення лише повітряне. Чекала своєї черги. На вулицях люди збували нажите. Квартиру свою продала за безцінь. За 3 тисячі карбованців орендувала контейнер, щоби перевезти одяг, посуд, іграшки, піаніно й диван. Коли прорвали блокаду міста, хтось залишався, хтось тікав. Мої сусіди-таджики плакали, щоб я не їхала.
3 
1
Коментарі