Село Млинів на Рівненщині славиться пасікою — 200 дерев"яними вуликами. Їхній господар — 45-річний кремезний Олександр Кононов — працює викладачем місцевого ветеринарного технікуму. Після роботи займається бджолами. Каже, має їх 160 мільйонів.
— Отой вулик на мене схожий: вусатий, з капелюхом, — сміється, показуючи дерев"яну колоду, накриту великим капелюхом із очерету. В ній вирізьблене чоловіче обличчя. З відкритого рота вилітають бджоли. А на голові Олександра — солом"яний бриль.
Вулики різнокольорові: сині, білі, коричневі. Стоять за півтора метра один від одного.
— Раніше так кусали, що спасу не було, — згадує чоловік. — А тепер ні. Просто правила вивчив: не робити різких рухів, не стояти напроти отвору.
— Ай-яй-яй! — розмахуючи руками, репетує якась панянка з газівкою на голові. Її атакують три бджоли.
— Це ж корисно! — заспокоює господар жінку.
Багато туристів приїздить подивитися на вулики пана Олександра. Для них тут збудували український тин. Хвіртка в ньому плетена з грубої лози. Поряд вулики — ведмежа з медом у лапах, воїн із мечем. Біля входу до пасіки стоїть скульптура оголеної панянки з пишними грудьми.
— Такою має бути справжня українка, — каже пасічник.— І пасіки такої більше нема ніде, — веде далі.— Два роки тому я з директором технікуму В"ячеславом Яцкевичем усе Закарпаття об"їздив. Збирали карпатських бджолиних маток.
Добре, що ви не пахнете!
Бджоляр розповідає, що має четверо дітей, які охоче ходять з ним на пасіку.
— Є Андрій, Дмитро, Галина і Наталя. Найбільше допомагає Андрій, коли рамки дістаю. Вчиться в Києві на математика. А Діма і Галя — майбутні художники, студенти Львівського коледжу.
Дружина Олександра Марія кілька років тому поїхала на заробітки до Італії. Раніше викладала гру на скрипці в музичній школі.
— Коли жінка йшла на пасіку, радив не користуватися парфумами, бо таких кобіт бджоли дуже не люблять. Добре, що ви не пахнете!
Він сміливо засовує голу руку у вулик і витягує воскову рамку з дірочками.
— Намучилися, бідолашні, — промовляє до бджіл. — Доки з нектару мед утвориться, вони його по сім разів через себе пропускають.
— Ану, руку простягніть, — висипає мені на долоню кілька різнокольорових грудочок. — Треба на язик узяти, нехай розтане. Та не принюхуйтеся ви стільки! Це ж пилок.
Пилок пахне кульбабою. Солодкий.
— Рятує від усіх хвороб, — господар нахиляється до мого вуха. — Дві чайні ложки, розведені з медом, добре стимулюють чоловічу потенцію. Треба кожен день їсти.
— А на жінок якось діє? — цікавлюся.
— Якщо щодня замість цукру їстимете — 120 років проживете. Це я вам гарантую.
1961 — народився в селі Плоска Дубенського району на Рівненщині
1981 — повернувся з армії
1983 — закінчив ветеринарний технікум; збудував першу пасіку; взяв шлюб із Марією
1984 — переїхали до селища Млинів
з 1985 по 1991 — народилися діти Андрій, Дмитро, Галина, Наталя
1991 — закінчив зооветеринарний інститут
2000 — у Млинівському ветеринарному технікумі очолює відділ бджільництва
5 
1
Коментарі