"Син одружився, але сімейне життя не склалося, — пише житомирянка Ольга, 56 років. — Їхню родину розбила інша жінка. Розлучниця налаштувала Ігоря проти всіх. Він не телефонує й не відповідає на дзвінки. Як повернути дитину до нормального життя?"
Надсилає фото. Коротко стрижений чоловік із татуюванням на передпліччі тримає чорного кота. Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник.
— Син побереться з розлучницею, але житимуть разом недовго. Жінка буде з ним, доки даватиме гроші. Щойно заробітків стане мало, знайде багатшого. Ігор опиниться біля розбитого корита, але повернути першу дружину не зможе. Аліменти на дитину платитиме. Але син триматиме образу на батька, який покинув сім'ю.
"Два тижні з вагітною донькою та чоловіком залишалися в окупованому рашистами селищі, — розповідає в листі 63-річна Лідія Анатоліївна з Київщини. — Окупанти дісталися сюди наприкінці лютого. Нашого сусіда застрелили. Собака два тижні сидів біля його тіла. Одного дня нам дали 10 хвилин, щоб вирити йому могилу. Донька з переляку почала заїкатися. Зараз лежить на збереженні, бо відкрилася кровотеча. Вона на сьомому місяці. Боїмося, що пережите позначиться на здоров'ї дитини".
Біоенергетик дістає з конверта фото. Русява жінка у шкірянці тримає оберемок жовтого листя. Знімок зроблено торік восени.
— Внук народиться передчасно. Щоб пологи пройшли нормально й життю дитини нічого не загрожувало, треба залишатися під наглядом лікарів. Заїкання пройде за кілька місяців. Та пережиті жахіття відгукуватимуться у снах. Доньці знадобиться допомога психолога. Скоро повернетеся додому, але задумаєтеся над тим, щоб переїхати із селища. Багато знайомих там втратили.
"Сину 35 років, він не жонатий, — пише 68-річна Тетяна Олексіївна з Полтави. — Вивчився на фінансиста, проте обрав іншу професію. З дівчатами спілкується, але про стосунки й мова не йде. Хоча є дівчина, яка хоче з ним бути. Батька мого чоловіка в селі прозивають відьмаком. Його хату всі обходять стороною. Коли до нас приїздила в гості свекруха, після її візитів я знаходила у квартирі яйця та булавки. Свекор проклинає дітей та онуків. Один син помер, онук із тюрми не вилазить. Може, вони навели порчу на нашого Діму".
Біоенергетик запалює свічку. Обводить нею навколо фото. Свічка димить, віск капає на стіл.
— Дмитро одружиться наступного року з жінкою, яка завагітніє від нього. В тому, що син парубкує, свекри не винні. Вони хлопця люблять. Дід перед смертю може передати йому дар передбачати майбутнє та лікувати руками.
"Думала, що ми з Анатолієм кохаємо одне одного, — пише житомирянка Наталія, 63 роки. — Виховали доньку й сина. Маємо чотирьох онуків. Перший раз він зрадив із невісткою — дружиною брата. Після того сам подав на розлучення. Через нерви в мене почалися хвороби. Потім Анатолій визнав вину, вибачався. Повернувся в сім'ю. Пробачила, бо кохала до безтями. Але минуло кілька років, і наш дєдушка захотів молодухи. Ще до війни в селі завів коханку. Тепер живе в неї, наводить там порядки, тоді як удома роботи непочатий край. Жінка на 10 років молодша. Так він зрадив удруге. До крику боляче. Діти й старенька мати тримають мене на цьому світі. Чекаю, коли чоловік забере речі й піде назавжди".
Вкладає чорно-біле фото, зроблене 1989 року. На знімку подружжя тримає двох немовлят.
— Розірвіть стосунки зі зрадником, який звик жити на дві сім'ї. Не дозволяйте завдавати собі більшого болю. Живіть для дітей і матері. Скоро все зміниться на краще. Будете закохана та щаслива. У житті з'явиться інший чоловік — вірний, надійний, чесний. Придивіться до знайомого, який захищає Україну. Не чекайте, доки повернеться з війни. Відновіть із ним листування. Ваші повідомлення надихатимуть чоловіка до боротьби, а любов вбереже від ворожих куль.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
2 
1
Коментарі