Крига на річці стає близько 4 см, коли три доби поспіль вночі -7-9°С. Тоді можна починати зимову риболовлю. Цієї зими тримається переважно плюсова температура. Та за найменшого морозу рибалки виходять на ловлю.
На світанку на річці Тясмин у Кам'янському районі Черкащини збираються найзатятіші рибалки. Неподалік очерету видно червоні прапорці десятка жерлиць. На лижах між ними швидко йде 38-річний Олександр Шевченко. Крига тріскотить і ледь прогинається під його вагою.
— Виходь через кладку, — гукає, — бо біля берега серед трави провалишся.
Щойно сходжу з 2-метрової дерев'яної кладки, як перед носом вистрілює прапорець. З причепленої до нього котушки зі свистом розкручується ліска. Олександр Шевченко вибирає її з-під криги й підхоплює у воді 1,5-кілограмову щуку.
— Оце, тільки замерзне крига, буквально у перші два-три дні щука клює, як підорвана. У неї в цей час жор найактивніший. І, як правило, крупна бере.
Олександр витягає щипцями з риби трійника, кидає щуку в чорний поліетиленовий мішок. Там тріпається така сама. У відрі плавають дрібні окуні для наживки. Одного з них насаджує на гачок, опускає зі свинцевим важком на дно, потім підіймає сантиметрів на 20 і фіксує зігнутим прапорцем.
— Під тим берегом щучі ями, — витирає руки від риб'ячого слизу. — Але страшнувато туди йти, пробував далі кригу, десь 3,5 сантиметра, не можна.
Метрів за 200 з відром і блешнею на середину річки виходить Валентин Дзима, 57 років. Він у білих гумових чоботях. Такі видавали колись електрикам. У гумаки запхнуті валянки.
— Ну й нерви у Валіка, — каже Олександр Шевченко. — Ото прямо між промоїнами петляє й виставляє прапорці. Як не скупається, то наловить.
Здалеку спостерігаємо, як Дзима біжить до піднятого крайнього прапорця. Витягає на кригу рибину. Миттю опиняється біля іншого — знову на кризі підскакує півметрова щука.
Тясмин в окремих місцях завширшки понад 100 м. Років 20 тому 2 км по руслу почистили земснарядом. Де найглибше, метрів до 4, і ловлять щук. Приїжджають у ці місця із сусідніх районів. Бувають щуки до 10 кг.
— На обмілини з ліліями не заходь, де темний лід без бульбашок, тоже не ставай, а йди по поламаній кризі. То я позавчора лодкою ламав, там найтовще тепер, — гукає Валентин Дзима. — Приглядайся, де промоїни, там ворушиться вода.
Спина мокріє.
— Та не бійся, витягнемо, — сміється рибалка. Дістає з відра карася, менш як долоня, насаджує на гачок. — У Вербівці, як прорвав ставок місяць тому, наловив карасів для живця. Великуваті трохи. Менше кілограма щука сходить, бо не може ковтнуть. Ото вчепиться зубами за хвоста карасю й мордує його.
За півгодини рибалка витягає ще дві щуки. Три зриваються.
З іншого краю Олександр Шевченко теж кілька разів бігає до прапорців.
— Куди, дурню, лізеш навпростець, підеш під лід, як та теща, — кричить Валентин хлопцеві років 15. Той добрів майже до середини річки, серед лілій навколо нього з промоїн почала виступати вода. — Ану помалесеньку до берега.
— Та ви ж оно ходите.
— Знать треба, де можна ставать, — зауважує Валентин Дзима. — У прошлом году весною, як лід почав сходить, трупа виловлювали граблями за куфайку. Я побачив його, як лодкою виплів. Згадав, що була на початку тієї зими тут промоїна. Ото в неї й ускочив чоловік.
До обіду тепліє, крига покривається водою. Із Валентином ідемо на берег. У відрі з карасями лежать п'ять щук. Найменша близько 1 кг, найбільша — понад 2 кг.
Шевченко на лижах чергує до смеркання. Увечері розказує, що впіймав дев'ять штук.
— Катлєт наробимо, — говорить.
Наступного дня йде дощ, температура +5°С. На Тясмині двоє рибалок провалюються біля очерету. Самотужки вилазять на берег.
1 
1
Коментарі