Вінничанка 26-річна Оксана п'ять років танцює стриптиз в одному зі столичних клубів. У суботу ввечері вона перевдягається із джинсів і скромного светра в коротку прозору сукню, взуває босоніжки на 18-сантиметрових підборах. Сідає в очікуванні клієнтів за барну стійку. Замовляє віскі з кока-колою.
— Мама думає, що працюю поваром. Вона — лікар, тато — військовий. Покинув нас, зараз у Росії живе, — розказує. Невисока, струнка, живіт округлий. — У стриптиз прийшла, бо соромно було в 21 рік просити в мами грошей. Старша сестра їхала на лікарську практику в Німеччину, на неї всі сімейні заощадження йшли. Я вчилася в торгово-економічному університеті й влаштувалась у стриптиз-клуб офіціанткою. Пропрацювала півдня, адміністратор каже мені: "У тебе гарна фігура, не хочеш спробувати себе у стриптизі?".
Після першого виходу годину ридала в гримерці.
— Виходиш на подіум, а сотня чоловіків поїдають тебе очима, доки роздягаєшся. Місяць потім не танцювала, соромно було. Одного вечора напилася текіли й вийшла. Тоді було байдуже, дивиться на мене хтось чи ні. Навчилася танцювати за три дні. Було неважко, бо 10 років займалася спортивною гімнастикою.
Оксана заробляє приватними танцями. За 3 хв. отримує 100–200 грн, має 20% від вартості випивки, яку замовив їй клієнт, і чайові.
— На роботу виходжу три-чотири рази на місяць. Заробляю приблизно 10 тисяч гривень. Найбільше мала 5 тисяч доларів за ніч. Попалися щедрі клієнти.
Чи є у мужика гроші — бачу з першого погляду. Багатий іде впевнено, поважно. На ньому обов'язково хороший годинник, дорогі костюм і взуття. Замовляє коньяк або віскі. Але буває, що з виду бомж бомжом, пиво потягує, а грошей неміряно в кишенях.
Коли бачу достойного чоловіка, просто йду до нього й знайомлюся. Голос нижчим не роблю, не намагаюся бути сексуальнішою. Чоловіки приходять сюди поспілкуватися з нормальною дівчиною, а не шльондрою. Одружених більше, ніж холостяків. Роки чотири товаришую з одним клієнтом. Танцювала йому привати, потім він привів свою дружину, познайомив нас.
Поправляє волосся, яке падає їй на очі. Розповідає про свого хлопця.
— Йому 37 років. Він бізнесмен. Три роки вже зустрічаємося. Тут познайомилися. Зараз заміж кличе, але я не хочу. По-перше, не нагулялася, по-друге — він єврей, а в них там свої закони: доведеться нарожати йому купу дітей і цілими днями з ними няньчитися. Дає мені три тисячі доларів на місяць. Цього мені не вистачає. Тільки півтори тисячі в салон краси щомісяця відношу. Якщо даватиме хоча б п'ять, я роботу цю кину. От зараз придивилася соболину шубку за дев'ять тисяч євро, а не можу собі дозволити.
Тонкими пальцями з довгими нарощеними нігтями бере цигарку "Давідофф". Запалює, повільно випускає дим. Це п'ята цигарка за півгодини.
— Мені колись за ніч вісім тисяч доларів пропонували. Відмовилася. Треба думати про репутацію. Днями я багато читаю. Чоловіки різні трапляються, треба бути підготовленою.
Оксана знімає квартиру в столиці за 4 тис. грн. Живе одна. Має собаку.
— Коли кину роботу, візьмуся за здоров'я. Синці на ногах не проходять, печінку посадила, бо постійно п'ю на роботі.
У клуб заходить перший клієнт. Оксана прямує до нього.
— Привіт. Мене звуть Оксана. Давай дружить, — усміхається.
4 
1
Коментарі
5