— У сім'ї був господарем батько. Гримав на домашніх, його побоювалися. Женя навіть мусила багато чого не казати про хлопців чоловікові. А як починалася прочуханка, не витримувала, виходила з хати, — розповідає сусідка Порошенків Марія Іванівна з райцентру Болград на Одещині, де народився новообраний президент.
Батько 77-річний Олексій Іванович родом із села Саф'яни Ізмаїльського району. У 20 одружився з на рік молодшою Євгенією. За три роки закінчив Львівський сільськогосподарський інститут за фахом інженер-механік. У Львові в подружжя народився син Михайло. Коли йому було 2 роки, родина переїхала до Болграда, а батько отримав місце головного інженера районного об'єднання сільгосптехніки.
Оселилися у трикімнатній квартирі в двоповерховому будинку. Народився другий син Петро.
— Були людьми активними, збирали сусідів на свята, організовували у дворі стіл. Чоловіки приносили вино. Жінки бігли вибирати барана, робили з нього шашлик. Олексій любив баранину в казанку — ковурму. Виносив магнітофон, — розповідають сусіди.
1974-го, коли Петрові було 9 років, родина переїхала до Молдови — в Бендери.
Після школи Петро Порошенко вступив до Київського університету ім. Шевченка на факультет міжнародних відносин та права. Три роки навчався в аспірантурі. Одночасно був заступником генерального директора об'єднання малих підприємств та підприємців "Республіка".
У 1990-х придбав кілька кондитерських підприємств. Згодом об'єднав їх у групу "Рошен".
1992-го до України повернувся Олексій Порошенко. Разом із Михайлом створили корпорацію "Укрпромінвест". Вона об'єднала понад півсотні підприємств. 1997-го старший син загинув в автокатастрофі. За сім років пішла з життя Євгенія Сергіївна. Вона була бухгалтером, викладала у професійно-технічному училищі бухгалтерський облік. Похована поряд із сином у родинному склепі на Звіринецькому кладовищі в Києві.
На початку 2000-х Порошенки почали сільськогосподарський бізнес. Спершу викупили акції Крижопільського цукрового заводу на Вінниччині. 2006 року Олексія Івановича обрали депутатом Вінницької облради від партії "Наша Україна". Залишається ним досі. 2009-го отримав звання Героя України.
— Він завжди був впертий, наполегливий і витривалий, — каже про сина. — Родина в усьому Петра підтримала. Єдине, в чому його не підтримую, — це продаж бізнесу. Він робить прекрасні цукерки, і надалі його родина може займатися цим бізнесом. Продавати й залишити українців без цукерок — то неправильний крок.
3 
35413
Коментарі