"У нас сьогодні інтерв'ю? — здивовано перепитав по телефону 33-річний фронтмен гурту "Мандри" Сергій Фоменко за годину до зустрічі. — Я забув. Встав о 6.30, голова квадратна, — поскаржився він. — Я на Майдані, приходьте до "Кофіуму" — туди, де ми грілися під час революції, маєте знати..."
Ми зустрілися з ним пізно ввечері — у вівторок, напередодні річниці помаранчевої революції. Кафе поблизу Будинку профспілок було дуже затишним. Потисли руки, сіли за маленький столик. Фома замовив зелений чай.
— Кілька днів тому пив справжній китайський, друзі привезли, — сказав, знімаючи темну куртку. Залишився у чорній спортивній куртці-"кенгуру" на блискавці. Натягнув капюшона і відсьорбнув гарячого чаю.
— Щойно з репетиції, готувався до свята. Будемо співати на Майдані "Не спи, моя рідна земля".
Ви тепер — "зірки".
— Популярності трішки додалося, — погоджується Фома. — Люблю слухати себе по радіо.
Обоє сміємося. Він переходить на "ти".
Олег Скрипка запросив мене бути хрещеним батьком у сина
— Знаєш, для мене Майдан був, наче дискотека. Три місяці до того добряче поїздив по країні — у передвиборні тури, спілкувався з людьми. Подорослішав на кілька років і відчув дуже велику...
Мабуть, славу.
— Та ну, — відмахується. — Славу відчув Вакарчук. Раптом став таким борцем. А мені було не до слави. Наш рух був справжнім викликом: "фак" — Януковичу, "фак" — фальсифікаціям! Це така відповідальність, коли дивишся в очі бабусі, яка плаче: "Ми не хочемо Януковича, нам страшно". На сході на наші концерти зганяли п'яних людей, які вигукували всіляку дурню...
Наприклад?
— "Помаранчеві — нацисти, Ющенко — фашист", — з "п'яним" акцентом перекривлює Фома. На нас озираються з сусіднього столика.
Ти став заслуженим артистом. А як помаранчева пісенька "Я не хочу бути Героєм України"?
— До речі, на цю пісню я "Тартаку" зробив кліп. Маю 30 годин помаранчевої хроніки. Сашко Положинський з "Тартака" захопився ідеєю накласти на свою пісню моє відео. А про "заслуженого" я дізнався від друзів, з есемески.
Ви добре помандрували спочатку з Ющенком, потім з Юлією. Але ж назва групи з'явилася раніше...
— До того я автостопом подорожував Україною, Прибалтикою, Росією... Батька я не знав, а мати працювала книговидавцем, вдома майже не бувала. Голос у мене від неї, — самими очима усміхнувся Фома. — Учився я в інтернаті, додому потрапляв тільки на вихідні. У 16 років вийшов звідти, а мама померла. Я не дуже добре вчився, але грав на баяні й гітарі та співав. Об'їздив весь Союз, а коли закінчилися заначки, повернувся до Києва. Влаштувався двірником, спочатку в Києво-Печерську лавру, потім — у Софіївський собор. Платили мізер — 80 карбованців. Співав у переходах. А потім, хвалити Господу, взявся за розум. А цього року хрестився... Чого ти дивуєшся? — серйозно каже Сергій. — Олег Скрипка запросив мене бути хрещеним батьком у сина. Тож спочатку хрестили мене, потім — його Ромчика.
Купив класну машину, "Тойоту Кароллу", тільки зараз у ремонті
А про своїх дітей не мрієш?
— Ще не дозрів, — задумливо тре носа Фома. — Я ріс без сім'ї, тому, напевно, дуже відповідально ставлюся до шлюбу. Але дітей люблю. Раніше працював на радіо — читав казочки, дітям подобалося.
Чула, що ти зустрічався з такою собі Ганною, і все йшло до весілля.
Сергій ледь не захлинувся чаєм.
— Ми жили разом три роки, але розійшлися. Зараз дружимо. Проте я — у пошуку, — хитро додає Сергій. — Усе моє життя — авантюра, — він замріявся. — Раніше жив у материній квартирі, двокімнатній. А як гроші скінчилися — продав і купив однокімнатну, на Печерську. А на решту жив, бо не хотілося працювати. Просто ходив, дихав повітрям, співав. Інколи наймався на роботу... і знову звільнявся. Але взявся за розум — роблю у своїй одній кімнаті ремонт. Маю там студію. Купив класну машину, "Тойоту Кароллу", тільки зараз у ремонті.
Прощаючись, він повідомив про свої плани на вечір: забігти до японського ресторану "Якіторія", що біля Печерського мосту, повечеряти і — спати. Він натяг просту чорну шапочку на лоба і пішов у бік Майдану.
3 
1
Коментарі
1