— До виїзду за кордон працювала баристою — варила каву. Зміна тривала 14 годин. Платили щомісяця 4 тисячі гривень. Хотіла відкласти гроші на весілля, але не вдавалося. Спочатку з чоловіком поїхали на заробітки в Польщу. А потім перебралися в Словаччину, — розповідає 22-річна Вікторія Янчук із Рівного. Вісім місяців живе в Братиславі із чоловіком 29-річним Яковом.
— Умовила чоловіка пожити тут ще рік. Хочемо мати стартовий капітал, щоб почати власну справу вдома. Щомісяця можна відкладати тисячу євро. При цьому ні в чому собі не відмовляти. На продукти витрачаємо 300 євро за місяць. Їмо все, що хочемо. Ціни такі, як і в Україні. Але зарплати вищі.
Знайти роботу допомогли друзі. Влаштувалася сортувальницею одягу на склад. Чоловік спочатку працював на автомобільному заводі. Потім скоротили. Попросила свого керівника взяти і його на роботу. Тепер Яків розвозить одяг, який ми сортуємо. Працюємо по вісім годин. Субота, неділя — вихідні. Зарплата у нас із чоловіком однакова — 1000 євро. Це близько 29 тисяч гривень на кожного.
Житло фірма не надає. Шукали собі квартиру по оголошенню. Зняли однокімнатну з меблями за 500 євро. Умови хороші. Немає Радянського Союзу, як вдома — килими на стінах не висять, підлогу теж не застеляють. За двокімнатну треба платити від 600 євро, трикімнатну — від 750. Кімнату в квартирі можна орендувати за 400 євро. Комунальні виходять 100–120 євро — 2800–3400 гривень.
Словаки майже не купують квартири. Їх влаштовує щомісяця платити за оренду. Кажуть, так дешевше. Однокімнатну квартиру в Братиславі продають від 100 тисяч євро. Молодим сім'ям дають кредити під 1–2 відсотки. Але треба одразу заплатити 20 відсотків вартості житла. Більшість помешкань купують іноземці. Братислава — дешеве місто для життя.
Додому приїжджаємо рідко. За вісім місяців в Україні були лише раз. Частіше запрошуємо батьків до себе. Купуємо їм квитки на літак, щоб не їхали 32 години автобусом. Зі Львова до Братислави переліт коштує від 2500 гривень.
4 
35413
Коментарі