четвер, 15 січня 2009 18:12

Софію Гриценко удочерили замість іншої дитини

Автор: фото з сімейного архіву Софії Гриценко
  Галину удочерили, коли їй було 2 роки. Дитина отримала ім’я Софія Вулляр. На фото вона із прийомною матір’ю Ганною
Галину удочерили, коли їй було 2 роки. Дитина отримала ім’я Софія Вулляр. На фото вона із прийомною матір’ю Ганною

Пошукова служба "Газети по-українськи" допомагає з пошуком людей на території України. У листі до редакції подайте якнайбільше інформації про розшукуваного, надішліть фотографії. Не забудьте вказати ваші паспортні дані, повну зворотну адресу й телефон.

Якщо шукають когось із ваших знайомих, повідомте розшукуваного чи редакцію.

Листів із поміткою "Пошукова служба "Газети по-українськи" чекаємо за адресою: а/с 67, Київ-53, 04053.

Ваколюк Олена Віталівна шукає Волошанову (Колісник) Євгенію Іванівну 1942 р.н. та Волошанова Марата Миколайовича 1970 р.н.

"Шукаю тітку. Вона народилася в селі Хижинці Вінницької області. Після закінчення торговельного технікуму поїхала у Запоріжжя, де проживала. Вийшла заміж, народила двох синів. Старший Ігор поїхав в Якутію на заробітки, молодший Марат — інвалід. Вони мешкали за адресою: Запоріжжя, вул. Степова, 129. Після розлучення тьотя Женя вийшла вдруге заміж, змінила адресу. Після смерті її другого чоловіка шахрайським шляхом тітку і її сина-інваліда виселили з квартири і поселили на якомусь дачному участку за адресою: Запоріжжя, вул. Садова, 76. Обіцяли їм однокімнатну квартиру. Але так і залишили без житла. Востаннє вони були у нас в гостях у липні 2002 року. З того часу не дають про себе ніякої звістки. Я їх шукала по знайомих у Запоріжжі, писала листи на останню адресу. Навіть вкладала у листи конверти. Може, хтось інший отримував ті листи, то щоб відписували. Можливо, тітки вже немає в живих, то розшукайте хоча б її сина-інваліда".

Гриценко (Вулляр) Софія (Галина) Вікторівна шукає родичів.

"Мене удочерили у Вінниці з дитбудинку N1, коли мені було 2 роки. Пам"ятаю, що до цього мене звали Галею. Своїх рідних я почала шукати, коли вийшла заміж. Знайшла запис про удочеріння, по тих даних розшукала маму, яка була вказана у свідоцтві — Михайлюк Наталя Павлівна, 1911 р.н. Але потім з"ясувалося, що я не її донька, бо її донька була чорненькою, а я світловолоса. Потім прийомна мама мені розповіла, що вони оформили документи на іншу Галю, чорненьку, тому що самі євреї. Коли прийшли забирати її, та Галя стояла збоку, а я кинулася до батька із криком: "Это мой папа!" і не відпускала його. Тоді він сказав, що не важливо, яка дитина, і що я не схожа на них, головне, що визнала батьками. Забрали мене з документи тієї Галі. Обіцяли, що нові документи зроблять пізніше. До того ж батько працював начальником паспортного столу. Але, як сказала мені прийомна мама, він так і не зробив тих документів. Тому шукаю будь-яких родичів".

Мирошниченко Сергій шукає родичів у Дніпропетровську.

"Пишу вам із Франції. Живу тут без рідні, маю 68 років, усе життя хочу знайти родичів. Мій батько Петро Мирошниченко, 1897 р.н., мій дід Матвій Мирошниченко і бабушка Текля Палека жили в Єкатеринославі, тепер Дніпропетровськ. Я знаю, що у мого батька було 8–10 братів і сестер".

Савотченко Оксана шукає Федора Савотченка або його рідню з Чернігівщини.

"У молодості моя бабушка познайомилася із хлопцем Федором Савотченком. Вони разом працювали на стройці в Гнівані Вінницької області. Федір приїхав з села Бубновщина Козелецького р-ну Чернігівської обл. Вони закохалися, і в них народився син Григорій. Федір забрав мою бабушку і сина, поїхали в Чернігівську область знайомитися з ріднею. Але свекруха невзлюбила мою бабушку і вигнала її. Та повернулася із сином у Гнівань і все життя прожила сама. Один раз написала листа своєму Федору, але свекруха відповіла, що він одружився і в нього народилася дочка. Усе своє життя мій батько Григорій мріяв побачити батька. Колись Федір пообіцяв купити нашому батькові наручні часи. Але так і не купив. Коли народилися ми — я і моя сестра Ольга — ми не раз чули від бабушки цю історію. Батько все говорив: "От куплю часи і поїду до нього в село і подарую від себе вже". Але так і не зібрався. Зараз бабушки і батька вже немає з нами. Але ми, його діти, хочемо знайти своїх рідних по лінії діда Федора. А ще хочемо привезти того годинника, що батько мріяв подарувати".

Гоцацюк Віталій шукає Дмитра Осадчого з Києва.

"Мені 75 років. Може, вдасться розшукати мого дядька по лінії матері Осадчого Дмитра Миколайовича, 1929–31 р.н. Мій дідусь Осадчий Микола Григорович працював у київському військовому кінотеатрі. Його дружина теж працювала там артисткою. Вона за національністю була німкенею, звали Дорою. Мали сина Діму. У 1940 році бабушку Дору арештувало НКВД, дідусь пішов дізнатись, у чому справа, і його арештували теж. Таку історію хтось написав моїй мамі. Але в мами були маленькі діти й вона не могли їхати у Київ шукати Діму. А після війни на нашу фамілію в село хтось написав листа, що під час окупації Дімочка був у Києві і ходив з нарукавною нашивкою як східний німець. І нібито при відступі із Києва його німці вивезли в Німеччину. Але, може, це неправда й Діма у Києві, або є його родичі. Відгукніться!"

Зараз ви читаєте новину «Софію Гриценко удочерили замість іншої дитини». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути