"Нещодавно дізнався, що маю зведеного брата, з яким вчився в одній школі, — пише 30-річний Олексій із Тернопільської області. — У передсмертній записці батько зізнався, що мав стосунки на стороні. Та жінка народила сина. Тато допомагав грошима, але у вихованні участі не брав. Брат на сім років молодший. Пробував вийти з ним на зв'язок, але марно. Уникає зустрічі. Нам нічого ділити. Після смерті батько залишив старий "Запорожець". У мене з рідні є тільки мама і брат".
Надсилає світлини себе та брата із соцмережі. Вони схожі — синьоокі, мають високе чоло і брови, що зрослися на переніссі. Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник.
— Не намагайтеся зав'язати стосунки з тим, хто вважає вас ворогом. Брат не може пробачити, що батько обрав вас, а не його. Подорослішає і сам шукатиме зустрічі. Але вам це вже буде нецікаво. Одружитеся, станете багатодітним батьком. Підозрюєте, що це не єдиний родич, який пов'язує вас із татом. У нього було кілька романів, але залишив по собі тільки два сини.
"Дядько мав ресторан, а тепер возить "вантаж 200", — пише 43-річна Галина з Київщини. — На заправках його впізнають. Завжди лишають 40 літрів бензину, пропускають без черги. 2014-го в боях загинув його син. Сім років шукав його, але ДНК-збігу не було. Двоюрідного брата вважають зниклим безвісти. Дядько покинув бізнес, приєднався до волонтерів. Не хоче, щоб інші родини роками страждали й не знали, де покояться їхні сини, брати, чоловіки. Привозить тіла з передової. Ми за нього хвилюємося, бо щодня має справу зі смертю і людським горем. А в нього слабке серце, п'ять років тому був інфаркт".
— Справа, якою зайнявся дядько, — справжній подвиг. Прохання дружини й інших родичів на нього не вплинуть. Після війни повернеться в ресторанний бізнес. Хоча до останніх днів пам'ятатиме ім'я кожного загиблого воїна, якого привіз додому. Щоб уникнути проблем із серцем, має контролювати тиск. Менш як за два роки йому допоможуть відшукати й поховати з почестями сина-героя. Вважає це своїм обов'язком перед дружиною.
"З Іваном ми розійшлися 18 років тому, — розповідає в листі львів'янка Олена, 49 років. — Жили б добре, якби не свекруха, яка всюди сунула носа. Іван відмовився з'їхати від батьків, а я не могла далі жити, як під мікроскопом. Полетіла до мами в Ізраїль. Заробила гроші. Повернулася і купила квартиру. Вийшла заміж удруге за однолітка. Народила Юлю і Женю. Але життя не склалося. Костя пішов до іншої. На зустрічі випускників зустріла Івана. Чула, що за всі роки він так і не одружився. Каже, писав мені листи, а бабуся всі палила. Сходили на кілька побачень, відчула, що люблю його, як і раніше. Запропонував жити разом, але з'їжджатися боялася. Коли почалася війна, Костя навіть не поцікавився, як ми з дітьми. Іван відправив нас у Німеччину, а сам пішов воювати. Як складеться наша доля? Чи будемо разом?"
— Скоро повернетеся додому, бо тут здатні принести більше користі країні, ніж на чужині. Дочекаєтеся Івана з війни. Узаконити стосунки захочете ще під час воєнного стану. Для цього треба розлучитися з чоловіком, із яким багато років не живете разом. Наступного року заміж вийде донька. Вона, як і ви, народить двійню. Нову роботу шукайте восени. Будуть пропозиції повернутися в торгівлю, але раджу почати займатися тим, про що мріяли. Ця справа буде прибутковіша.
"Маю родичів у Росії, — розповідає в листі вінничанка Леся, 39 років. — Туди ще у 1990-х виїхали мамина сестра та племінник. Останній став військовим. Ми до війни дружили, переписувалися, зідзвонювалися на великі свята. А тепер стали ворогами. Брат заперечує вину Росії. Каже, що їхня місія — нас захистити. Від кого? Недавно в наше село привезли хлопця, з яким я зустрічалася після школи. Загинув у бою. У нього залишилися троє дітей. Після похорону наснився загиблий Юра і сказав, що Росія горітиме. До мене родичі в хату проситимуться, а я не впущу. Прокинулася, а від тітки повідомлення: "Вы еще живы?"
— Загиблий односелець сниться, бо кохали одне одного, коли були молоді. Сон сигналізує про бажання якомога швидше повернути мир. Не картайте себе за те, що відчуваєте ненависть до родичів із Росії. Відновити з ними нормальні стосунки не вдасться ні вам, ні вашим дітям. Скоро рідня палитиме російський паспорт і втікатиме світ за очі.
"Син не зізнався, що воює, — розповідає в листі 63-річна Оксана Іванівна з Рівненської області. — Я була на роботі в Чехії. Планувала повернутися на Великдень. А він просив, щоб не їхала, бо хвилюється за мене. Якби не сусіди, не знала б, що він давно на передку. Зателефонували та розказали, що віддав їм корову, кота й собаку, свиню зарізав і пішов воювати. Де він, не зізнається. Сердиться, просить, щоб йому не дзвонили. У мене, крім нього, нікого не лишилося. Невістка вивезла онуків у невідомому напрямку. На зв'язок не виходить, хоч у соцмережах з'являється. Я планувала у квітні купити їм квартиру, бо никаються бо зйомних. Хоч невістка з сином уже не живуть разом, діти повинні мати власний куток".
Надсилає фото сина у військовій формі. Біоенергетик кладе на знімок долоню, заплющує очі.
— Син не зізнається, де він, щоб не оприлюднювати свої позиції. Невістка поверне дітей в Україну після того, як війна закінчиться. Якщо плануєте купити онукам житло, оформіть на себе та подаруйте сину. Тільки так придбану у шлюбі нерухомість йому не доведеться ділити в разі розлучення. Це в родині обговорювали не раз. Віктор сам не залишиться. Має жінку, яку любить, із нею зав'яжуться міцні та тривалі стосунки. Наступного року стане батьком утретє.
"Донька не встигла виїхати з Мелітополя до окупації, — розповідає в листі вінничанка Наталія, 49 років. — Рідко виходить на зв'язок. Ми перед війною посварилися, бо вона вагітна, часто лежить на збереженні. До мене їхати не схотіла. У липні їй народжувати. Я до війни втратила роботу. Заробляла 20 тисяч, а тепер ніхто більше мінімалки не дає. Торгових менеджерів скорочують, у продавці шукають молодших. Планувала перевчитися, записалася на курси візажистів. Але кому зараз потрібні послуги візажистів, якщо ні випускних, ні весіль, ні фотосесій немає. Особисте життя не клеїться. До війни мала двох чоловіків, а тепер — жодного. Один повернувся до дружини, другий — перестав відповідати на дзвінки. Бачила його кілька разів у місті. Вдає, що ми не знайомі".
— Донька народить передчасно, але немовля буде здорове. Скоро їм вдасться вибратися з окупації. Ставите перед собою високу мету. Опускаєте руки, коли втілити її в життя не вдається. Коли триває війна, не воюйте хоча б із собою. Відпустіть на кілька тижнів пошук нової роботи. Не пишіть колишнім. А коли перші покличуть на зустріч, не повертайте минулі стосунки. Покористуються і знову покинуть. Обоє ненадійні партнери.
"Донька народила сина, а хто батько, не зізнається, — пише 56-річна Тамара Олегівна з Київської області. — Мала двох чоловіків, але обидва алкоголіки. Просила її не брати шлюб із Назаром, але вона боялася залишитися в дівках. Весілля зробили, а за пів року застукала його в ліжку з іншою. Довго сама не була. Вчепилася за Олексія, який двічі розлучений і мав вісім позашлюбних дітей. Завагітніла від нього. Я вмовляла: "Наталко, не йди за нього. Дитя вигляджу, гроші дам. Не починай усе спочатку. Він усіх бив". Не слухала, доки не вибив зуби й від побоїв почалися мігрені. Розлучилася два роки тому. Вона більше ні з ким не зустрічалася. Від кого ж завагітніла?"
Біоенергетик запалює свічку. Сканує долонею фото рудоволосої жінки в короткій чорній сукні й босоніжках. Вогонь підіймається високо, свічка починає диміти.
— Залиште минуле в спокої. Не вибивайте з доньки правду, бо вона вам не сподобається. Батько внука набагато старший за вас. Краще буде, якщо про це не знатиме ніхто. До кінця року в доньки з'явиться коханий. Зятя полюбите, бо дбатиме про родину. Не спішіть звільнятися з роботи чи йти замість доньки в декрет. Залишилося кілька років до пенсії. У колективі почуватиметеся бадьоріше, ніж у чотирьох стінах.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
2 
1
Коментарі