"Моєму синові Максимові 11 років, — пише Людмила із Вінницької області. — Із свого народження він непосидюча дитина. Скільки з ним по бабках їздили, психологах, психіатрах, невропатологах — усе марно. У лікарів заключний діагноз "розлади поведінки". З вигляду ніби нормальна дитина, а щось як утворить! Дійшло до того, що директор школи призначила індивідуальну форму навчання вдома, бо в школі вона не знає, що від нього чекати. Уже і до священиків зверталися, і молимося, а дитина все одно страждає".
Київський цілитель Юрій Козлов, 44 роки, по фото визначає, що дитина — здорова.
— У дітей, як кажуть, має бути шило в одному місці. Вони мають цікавитися всім. Якщо в Максима поведінка адекватна і він просто робить шкоду, то це означає, що в нього підвищена цікавість. Не мучте хлопчика, не водіть по церквах і лікарях. У нього виробляється великий об"єм енергії. Якщо її не спрямовувати у правильне русло, то вона знищуватиме все навколо. Ховати чи притлумлювати енергію не можна. Зацікавте його чимсь, купіть комп"ютер чи велосипед. Із таких дітей часто виростають генії. Нещодавно у мене вчителька лікувалася. Вона 42 роки працювала у школі. Казала, що всі "хорошисти", які слухняно сиділи на уроках, виросли несміливими у житті, "сірими мишами". А ті, хто крутився-вертівся, кого виганяли з класу за погану поведінку, нині мають високі посади. Бо зуміли спрямувати потік надмірної енергії на благо. У жодному разі не давайте дитині транквілізаторів, які можуть виписувати психологи, щоб нібито тамувати його цікавість. Через ліки у дитини можуть виникнути розлади з психікою.
"Живу в селі з мамою-інвалідом дитинства, — пише 38-річний Василь із Черкащини. — Весь час бідував. Пережив дві операції й пожежу. Після школи працював трактористом і комбайнером 16 років. Познайомився з розвідною жінкою з двома дітьми. Жили в найманій хаті, доки не купили свою. А після розвалу колгоспу залишився без роботи. Почалися сварки в сім"ї, розійшлися. Помаленьку я спився, але вилікувався. Щастя в житті не маю. Зневірився в усьому".
Почалися сварки в сім"ї, розійшлися. Помаленьку я спився, але вилікувався
— Не здавайтеся за будь-яких обставин, — радить Юрій Козлов. — Сенс життя — не прожити, як у Бога за пазухою, а не зламатися. На цій землі ми маємо пройти призначене випробовування. От ви почали пити, але Бог раз — і вихопив вас звідти. Якщо обірвете собі життя, то в наступному вас чекає те саме. Життя як школа: здав іспит і перейшов у наступний клас. Не здав — залишився на другий рік. Раджу рівнятися на Павла Корчагіна. Він у 27 років осліп, його паралізувало, але не зламався і приносив користь суспільству. Прочитайте його роман "Як гартувалася сталь".
5 
1
Коментарі