"Мені 51 рік, а вже вдова, — пише Лідія Павлівна з Тернополя. — Чоловік помер від тяжкої хвороби. Маю двох синів, але по життю їм не везе. Одному 30, відслужив в армії, дружив із дівчатами, але сім'ї не cтворив. Меншому — 25, а вже має двоє дітей. Тільки з жінкою життя не склалося. Живуть порізно. Невістка у своєї мами, а син — у мене".
Листи коментує столичний біоенергетик Мирослав Олійник. Сканує правицею сімейне фото жінки з обома синами.
— Старший син холостякуватиме ще два роки. Молодший влітку повернеться до дружини й дітей. Не налаштовуйте його проти невістки. Жінка, яку ви йому нав'язуєте, дуже скоро розчарує. Після стосунків із нею почне пити. Не зачиняйтеся в чотирьох стінах. Поруч є чоловік, який хоче розділити з вами долю. Не варто сумніватися.
"Син набрав кредитів в банку і зробив нас бомжами, — розказує 56-річна Галина Василівна з Київщини. — Жили вчотирьох у трикімнатній квартирі — я, чоловік, син Павло і невістка Свєта. Потім діти взяли кредит у банку, заставили квартиру. Бізнес не пішов. Брали наступний кредит, щоб перекрити попередній. Син із невісткою поїхали за кордон на роботу. Про себе знати не дають. Ми з батьком кредит гасити не можемо, бо пенсії не хватає. Два роки не пройшло, як нас виселили з квартири. Приютила у себе сестра, але в неї можемо жити до липня. Куди далі дітися, не знаємо".
— Сина треба шукати у Росії, — говорить біоенергетик. — Банк забрав квартиру несправедливо, бо ні ви, ні чоловік не були поручителями сина, коли той брав кредит. У бізнесі його підставив товариш, якого в Україні слід простиг. Син не повернеться додому в найближчі п'ять років. Продовжуйте судитися за квартиру. Доки триватимуть суди, продати житло банк не зможе. До Нового року винайматимете квартиру.
"Із чоловіком розлучилися сім років тому, але досі не можемо розділити хату, — пише 39-річна Олена Анатоліївна з Дніпропетровщини. — Адвокат із нас сміється, бо на суди витратили вже стільки, що можна було б однокімнатну квартиру купити. Що зробити, аби оселя дісталася мені? Розлучилися з його вини. Я не могла більше терпіти Олегові зради. Обнаглів так, що перестав приходити додому ночувати".
— Хату продайте і гроші розділіть, — радить Олійник. — Не продовжуйте війну з чоловіком. Присвятіть себе дітям. Син цього року закінчить школу. Відпустіть його на навчання за кордон. На нього чекає велике майбутнє. Ви можете зв'язати свою долю з іноземцем.
"Наш син на Майдані стояв, коли людей розстрілювали, — пише 52-річний Олександр Михайлович з Івано-Франківська. — Коли вижив і додому вернувся, не могли нарадуватися. У квітні його призвали в армію. Меншому внуку ще нема й півроку. Молимося щодня, щоб Ігор живий з війни вернувся".
— Ігор повернеться додому до кінця червня, — прогнозує біоенергетик. — Але втратить у бою близького товариша. Може до півроку поводитися знервовано, потерпатиме від безсоння. Підтримайте його всією сім'єю. Така поведінка є нормальною для людей, яким довелося заглянути в очі смерті.
"Старша донька вийшла заміж і пішла жити до зятя, — пише полтавець Назар Григорович. — А син невістку привів. До весілля була ліпше доньки, а після — стала зла. Дитину проти нас налаштувала. Він через неї м'ясо їсти перестав. Стали обоє вегетаріанцями. Коли жінка варить борщ або жарить котлети, вони у себе в кімнаті закриваються, бо їм м'ясо смердить. Обом уже під 30 років, а дітей не хочуть. Ходили до якогось генетика. Той каже, що треба чекати ще три роки, якщо хочуть народити дівчинку. Яка різниця, хто народиться. Аби здорове було".
Надсилає весільне фото невістки і сина. Наречений на голову нижчий за молоду.
— Якщо невістка не народить протягом двох років, то потім їй важко буде завагітніти, — говорить біоенергетик. — Чекати марно. Все рівно первістком буде хлопець. Планувати стать дитини до зачаття гріх. Вегетаріанство є їхнім вибором. Це не повинно впливати на стосунки у вашій сім'ї.
1 
1
Коментарі