23-річний Сергій Костецький відкрив у Києві танцювальну школу. Викладає в ній зі своєю дівчиною — Каріною Алієвою, 18 років. За півторагодинне заняття бере 50 грн.
— У моїй школі вже займаються 20 дорослих і четверо дітей від 3 до 5 років, — Сергій розповідає у сквері біля Золотих воріт. — Із малими працює Каріна. Мені доводиться їй допомагати, бо дітвора неслухняна. Раз мама з бабусею привели трьох дітей. Вони постійно вибігали в коридор подивитися, хто там іде. Ледь заняття не зірвали. Довелося пообіцяти, що за гарну поведінку дам їм по цукерці. Діти стали слухняними. А після одна біжить до мами і каже: "Сергій нам цукерки обіцяв, та нічого не дав". Тепер перед кожним заняттям купую цукерки, щоб мати чим пригощати своїх учнів.
Найчастіше дорослі приходять, щоб розучити танці перед весіллям.
— П"ять уроків достатньо, щоб поставити хореографію. Ще кілька занять потрібно, щоб усе довести до професійного рівня. Нещодавно звернулася сусідка. Каже: "Сергію, навчи мене танцювати. А то боюся на весіллі осоромитися". Розучив із нею кілька танців. Вона потім хвалилася, казала: "Мені всі жінки заздрили, бо я найкраще вальс виконала".
Радить на заняття приходити за годину після їжі.
— Сам ніколи цієї рекомендації не дотримувався. Їв навіть у перервах між заняттями невеликими порціями. Викладачі сварили, та більше сміялися. Називали мене ненажерою. Усі кажуть, що артист має бути голодним. Та я проти цього, бо найтяжче переношу відчуття голоду.
Сергій іде до бронзового пам"ятника коту Пантелеймону. Обіймає його, смикає за вухо, вилазить верхи. Ставить ногу котові на хвіст, руками спирається на голову. Біля скульптури збирається черга — усі хочуть сфотографуватися. Костецький відходить убік, іде до лавки. Розповідає, що зі своєю дівчиною познайомився цієї весни.
Найчастіше приходять, щоб розучити танці перед весіллям
— Їхав машиною. На Лівому березі біля одного з мостів побачив симпатичну дівчину. Вона стояла і плакала. Я підійшов і запитав: "У вас усе гаразд? Ви хоч із мосту не думаєте стрибати?" Каріна розповіла, що в неї помер кіт Фенікс, якого їй подарували на день народження. Запропонував випити чаю в сусідній кафешці. Спочатку замовили чай, потім горішки, а тоді нагодував її бутербродами і салатом. Проговорили 4 години. На другий день пішли в кіно на якусь романтичну комедію. А потім я поїхав до Хмельницького у справах. За чотири дні проесемесив усі гроші на мобільному. Писав, що вона мені подобається, що скучаю за нею. Вона вразлива і кіпішна, як усі жінки. Я спокійний, тому ідеально її доповнюю.
До Костецького підходить дівчина в сірому костюмі. Запитує, як пройти до метро. Сергій усе детально пояснює, хоч до станції менш 10 м.
Улітку їздив із Каріною відпочивати до Туреччини.
— На одному стовпі побачив афішу "Конкурс на краще виконання танцю живота". Ведучий ухопив мене за плече і витяг на сцену. Там стояли чоловіки, які займалися цим понад п"ять років. Я експромтом виконав рухи, які десь бачив. Додав трохи елементів хіп-хопу і виграв конкурс. Мені запропонували роботу в Туреччині. Обіцяли гарну зарплату і оплачувану відпустку, але я не погодився. Хочу жити і працювати в Україні.
Хвалиться, що в Туреччині навчив Каріну пірнати "щукою".
— Коли стрибала, поставив перед нею руку, щоб її перестрибнула, як бочку. Каріна повністю мені довіряє. Якби сказав: "Стрибай у прірву, я тебе тут упіймаю", вона б не вагалася.
3 
1
Коментарі