"Я на отбойном молотке почти 25 лет", — розповідає вибiйник із міста Єнакієве на Донеччині Сергій Камінський, 49 років. Він сидить на ліжку в донецькій профлікарні. 17 червня його завалило породою в шахтi "Єнакіївська". На глибині 407 м без води та їжі пробув 57 год. Шахтаря відкопали вдосвіта 20 червня.
Камінський — найстарший робітник на "Єнакіївській". Уже чотири роки пенсіонер.
— Директор Ігор Вікторович Сергієнко жартома називає мене "антикваріат". Я на "Єнакіївській" колись отримував по 1000 радянських рублів зарплати.
1986-го за вісім місяців заробив собі на будинок. Не кидав шахту навіть у погані часи, коли ми по три місяці сиділи без грошей.
Камінський увесь час усміхається. За цю манеру і худорлявість товариші прозвали його Французом.
— У середу встав о четвертій ранку накосити сіна для корови, — згадує. — Після десятої приліг іще годинку покемарити, а тоді почав збиратися на зміну. У вибої за 15 хвилин до сьомої побачив, як лава почала ламати стійки. Ліс посипався, наче з риби луска. Я скотився у восьмий куток і відразу — хоп, лава сіла.
Чоловік сховався у рятувальній ніші 120 на 150 см. У ній міг лише сидіти або лежати.
— Температура була плюс 15 градусів. Як замерзав, робив в упор лежачи 25 віджимань, доки не ставало жарко. Я не сильно віруючий — як усi. Хрест натільний у шахті взимку загубив. Видно, коли рубав із руки вугілля — на груди натиснув, і замочок розкрився. А як засипало, почав молитися. У Миколи Чудотворця просив, щоби швидше відкопали.
До палати зазирає медсестра. Цікавиться, що болить у Сергія Миколайовича. Той запевняє — все гаразд.
1986-го за вісім місяців заробив собі на будинок
— Відбійного молотка з собою не встиг прихопити. Мав лише сокиру та зубок від молотка. Тим зубком почав прорубувати отвір. Усю руку позбивав до вавок, — показує кисть правої руки. На ній позакипала кров.
Відкопували його 32 шахтарів. Пройшли майже 50 м лави.
— Чотири зміни по вісім чоловік рубали три доби, — розповідає російською зять Камінського, 30-річний гірник Андрій Мандровський. — Рубали безперервно: в одного рука втомилася, ззаду відразу молоток хапав інший. Тато вибрав найкраще місце — восьмий закуток. Молодий на його місці загинув би.
Уперше шахтар-ветеран опинився під завалом 11 серпня 2005-го.
— Мене відкопували 18 годин. Тоді я ішов назустріч гірникам: мав відбійний молоток і прорубував собі дорогу. Перше, що спитав цього разу: "Чого так довго йшли?" Серед хлопців, що відкопували, був і Андрій Паршиков. Минулого разу він мене вже витягував.
Підводиться з ліжка, йде до тумбочки з соками та мінералкою. Бере літровий пакет яблучного соку, наливає в склянку.
— Досі губи сохнуть, напитися не можу. Пачку соку в лаві дали рятувальники — я так ковтнув, що аж серце закололо. Думав: як вийду, відразу чаю нап"юся і з"їм шоколадку. Та лікарi шоколад заборонили — кажуть, що підскочив тиск.
Дружина забійника Ольга Миколаївна говорить, що в шахту він більше не спускатиметься.
— Он и раньше не жирный был. А из завала поднялся просто доходягой, — бідкається.
Сергій Камінський отримує
6 тис. грн. Живе в приватному будинку, порає город. Має двоє синів і двох доньок. 30-рiчна Людмила, дружина Андрія Мандровського, виховує дітей Юлю і Дашу, працює касиром у банку.
22-рiчна Тетяна — картограф на "Єнакіївській". Микола, 19 років, улаштувався електромеханіком у тій самій копальнi. 16-рiчний Ілля навчається на першому курсі гірничого технікуму.
5 
1
Коментарі