До Києва з Одеси 33-річний Роман Білик приїхав на ванні. Нею чоловік повернеться й назад. Це жартівливе досягнення 26 квітня записали до Книги рекордів України. Їхав чоловік добу. Віз пасажира — Артема Шапіренка, 31 рік.
Біля інформагенства УНІАН, що на Хрещатику в Києві, ажіотаж. Кількадесят людей обступили диво-ванну. Над нею висить прапор "Мото Тревел", на баку — номерні знаки з таким самим написом.
— Шо це таке?— вигукує білявка з натовпу і тягне за руку свого хлопця. Підходить ближче, роздивляється. Збоку стоїть власник ванни Роман Білик. Одягнений у помаранчеву футболку. На голові брудне скуйовджене волосся.
Розповідає, що після школи працював електриком у селищі Теплодар, що на Одещині. За свої гроші в 16 років купив мотоцикл "Ява".
— Вирішив їздити на мотоциклі по світу, — розповідає. — Спочатку подорожував у Вінницьку область за 400 кілометрів. Потім поїхав на завод "Яви" у Владивосток. Просив їх сконструювати мотоцикл для подорожей, але там не захотіли. Я сам підремонтував його й поїхав у Чехію. Мандрівка була важка. Тиждень лив холодний дощ, а в мене не було навіть дощовика. А минулого року їздив на своїй 18-річній "Яві" в Індію.
Каже, восени одеська фірма "СкайМото" надала йому китайський мотоцикл, щоб об"їхав на ньому Україну.
— У райцентрі Сарата, недалеко від Одеси, збила машина, — бідкається Роман. — Зламав праву ногу, ще й досі на шурупах. Голову врятував шльом. Коли зняли гіпс, якраз підходило перше квітня, і я вирішив, що поїду до Києва у ванні.
Ванна-мотоцикл обійшлася Біликові приблизно у $600.
Кохана у ванні кататися не хоче
— Сигнал — від дитячого велосипеда, дуже надійний, купив за 8 гривень. Саму ванну придбав на вагу в пункті прийому брухту в Теплодарі. Заплатив 57 гривень. А мопед узяв у Одесі за 150 доларів — на запчастини. Ще 300 доларів зварювальник Олександр Кожемяка узяв за роботу.
Ванна рухається зі швидкістю 40 км за годину.
— Якось на дорозі за мною прилаштувалася вантажівка, — згадує зі сміхом власник ванни. — А за нею тягнеться ціла колона — 30–40 машин. Не наважуються мене обгонити. З"їхати на узбіччя я не міг, бо ванна там не їде. З"явилася міліція. Думав, оштрафують, а міліціонер каже: "Таких треба в депутати вибирати. Тоді, може, буде толк у країні".
Питаю, чи катав на ванні дівчат.
— У мене є кохана Тетяна, кондитер, — ділиться Роман. — Але у ванні кататись не хоче. Живу разом із батьком Віталієм, сестрою Нелею. Мати померла від раку 10 років тому.
Зізнається, що дорогою ванна часто ламалася. Ремонтувати її допомагав Артем Шапіренко. Він їхав із Романом усю дорогу. Артем — у такій самій помаранчевій футболці, як і його товариш. Загоріле обличчя брудне від пилюки.
— Коли я дізнався, що Роман їде, схопив рюкзак, вибіг на дорогу і зупинив його автостопом, — піднімає великий палець правої руки. Розмовляє Артем російською.
— Довелося купити нову покришку за 49 гривень, — розповідає. — Коли закінчився бензин, скотили ванну з горба у найближче село, десь за 3 кілометри. Купили в бабці два літри бензину, по 4 гривні. Поганий нам продала, двигун чхав і глохнув.
Каже, вранці кожні 20–30 км ставали робити зарядку, бо дуже мерзли.
— Маєте сім"ю? — цікавлюся в Артема.
— Батьків немає, лише сестра Ірина, їй 18. Мати померла, а потім і вітчим загинув. Я оформив на себе опікунство над сестрою, коли їй було 12 років. Живу на одній вулиці з Романом.
До мотованни підходять троє міліціонерів. Фотографують на мобільні телефони.
Роман сідає за кермо, Артем — на бак. Заводять ванну, проїжджають коло і наштовхуються на бордюр. Артем дістає з ванни довгу палицю і відштовхується нею.
1973, 30 жовтня — Роман Білик народився в селі Козинці Липовецького району Вінницької області, в сім"ї поштарів
1983 — батьки переїхали жити до Теплодара на Одещині
1989 — купив мотоцикл "Ява"
1990–1993 — навчався у Львівському політехнічному інституті на радіоінженера; не закінчив, пішов у армію
2006 — їздив на мотоциклі "Ява" в Індію
2007, 25 квітня — проїхав на мотованні з Одеси до Києва
3 
1
Коментарі
1