— Я прокинувся від їдкого диму. Розбудив і вивів на подвір'я діда. Хата згоріла повністю, — розповідає 5-річний Тарас Мірясєв із села Іркліїв Чорнобаївського району на Черкащині.
14 січня загорівся будинок його батьків. У приміщенні був ще 81-річний Петро Дядик, якого доглядає сім'я. Рятувальники ліквідували пожежу за 4 год.
— Вогонь падав зі стелі, я лежав на кроваті, — продовжує Тарас. — Вона загорілася. Я побіг в другу кімнату, де спав дід. Кричу: "Діду, вставайте й лийте воду, бо на кроваті горить". Я вибігав на вулицю і набирав у відро сніг. Сипав його на вогонь. У хаті було багато диму, не могли дихати. Ми з дідом повтікали надвір. Я побіг до баби Наді. Мовляв, ідіть сюди, вогонь на кроваті. Потім приїхали пожарні машини. Аж три. Гасили водою.
— За 15 хвилин до пожежі ми з чоловіком поїхали в магазин купити пельменів, апельсинів і бананів, які любить Тарасик, — говорить мати хлопця 32-річна Наталія Мірясєва. — Син спав у своїй кімнаті, а Петро Григорович — у кухні. Ми його доглядаємо вісім місяців. Він із нашого села, одинокий. Ледве пересувається з паличкою. Коли їхали з дому, не стали будити його та дитину. Бо скільки ж там до того магазину. З собою навіть телефони не взяли. Повертаємося — горить наша хата. Моя мати живе неподалік. До неї Тарас прибіг в самих трусах і футболці. Навіть без тапочок. Весь у сажі. Діда Петра забрала швидка допомога, бо надихався диму. Я хотіла розбити в залі вікно, щоб ускочити й забрати хоч документи. Але мене не пустили. Там таке пекло відбувалося, навіть вазони згоріли. Пожарка приїхала швидко. Але був сильний вітер. Не могли затушити.
Хата Наталії та Владиславу Мірясєвим дісталася в спадок. Згоріла повністю. Стоять лише рештки глиняних стін. Причиною загоряння стало електрозамикання на горищі.
— Мої батьки доглядали тут одну бабу. Хата стара, але ми її утеплили. Зробили ремонт, поставили євровікна. Купили німецьку електроплиту. Електрик установив у хаті два рубильники. Щоб в разі чого, могло вибити. Але жоден не спрацював. Загорілося на горищі, а стеля із дощок. Тліючий шматок впав Тарасу на ліжко й почало горіти. Ми мали і меблі, і килими. За півгодини лишилися всього, що наживали роками. Добре, що всі живі. Не дай Бог Тарас не вибіг би. Я б сама полізла, але забрала його. Тимчасово живемо в хаті родички. Діда з лікарні забрали за три дні. Але сюди привезли, коли обігріли кімнати. Ми вдячні односельчанам, зносять одяг. Тарас повністю одягнутий. Те, що мале, віддаю багатодітним сім'ям.
Наталія підробляє кухарем, постійної роботи не має. Її чоловік 38-річний Владислав працює зварювальником на комбікормовому заводі. Тарас ходить у садок.
— Син цього року піде в школу, — говорить Наталія. — 1 вересня в нього буде подвійне свято, бо народився в цей день. Він у нас гіперактивний. Має ідеальну пам'ять і миттєву реакцію. Тому й не розгубився, коли побачив вогонь. Не заховався у куток або за меблями. В такій ситуації ще й за діда не забув. Тепер хвалю його: "Тарасику, ти в нас герой". Навчаю його бути сміливим, роботящим. Кажу, ти ж маєш бути мужчиною. І він намагається мені допомагати. Підмітає. Хоч сильно швиргає віником, але я не лаю. Навпаки хвалю: "Ти ж мамин помічник".
— Як виросту, куплю мамі й татові по машині. Літом я мріяв бути водієм. Тепер хочу стати рятувальником. Недавно ми з мамою їздили в Чорнобай до пожежників. Вони мене катали на своїй машині, — каже Тарас. За мить із сумом говорить. — Згоріло все в тата й мами, і мої іграшки. Було багато машинок, лего. Я з нього робив гаражі. Шкода великих м'яких іграшок. Любив ними гратися. Але найбільше хочу, щоб у нас знову була наша хата.
Сім'я Мірясєвих збирає гроші на будинок в Ірклієві. Старий коштує в середньому 70 тис. грн. За новий треба заплатити майже 200 тис. грн.
Допомогти родині можна, перерахувавши гроші на картку Приватбанку — 4149 4378 6358 7026 (Мірясєва Наталія Володимирівна). Тел. Владислава Мірясєва — 0 (98) 873 66 43.
8 
35413
Коментарі