Четвер, 26 березня 2020 05:45

"Померли уві сні, тримаючись за руки"

Автор: ВОЛОДИМИР КАЗАНЕВСЬКИЙ
 

"Із чоловіком прожили 51 рік у шлюбі, — пише 70-річна Лариса Володимирівна з Вінницької області. — Він мене зрадив. Хоча говорить, що це неправда. Наші стосунки погіршилися. Не знаю, як усе пережити. Не хочу розлучатися на старості років. Дочка пере- їхала в інше місто до коханого. Чекаємо, аби вона повернулася і разом із чоловіком жила в нашому домі".

Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Сканує долонею чорно-біле фото Лариси та її чоловіка Ігоря. Подружжя тримається за руки.

— Переїзд доньки не поверне давні стосунки. Розлучатися не варто. Почуття охололи, але реальної причини для цього нема. Чоловік не зраджував. Якщо продовжуватимете вірити чуткам, а не коханому, то не відновите довіру. Поговоріть відверто одне з одним. Донька нехай влаштовує особисте життя. Приїжджатиме в гості. Цього достатньо. Звикнути до зятя у вашому домі буде важко. Не наполягайте на їхньому переїзді.

"Нас у батьків було четверо, — пише черкащанин Владислав Володимирович, 56 років. — Троє старших роз'їхалися по світу. Я доглядав маму і тата. Між ними були особливі стосунки. Ніколи не сварилися. Хворіли, але все списували на вік. До 80 років самостійно обходилися. Померли уві сні, тримаючись за руки. Я лишився жити в їхній хаті. Не думав не гадав, що сестра теж буде на неї претендувати. Вона повернулася з Італії і заявила про своє право на спадщину. Хоча має три квартири, а в мене ні кола ні двора. Кімнату в гуртожитку, ­­­яку ­­отримав від держави, віддав сину".

— З сестрою судитися не доведеться. Двоє старших братів вмовлять її відступити. Але стосунки між вами це зіпсує надовго. Вимагатиме, щоб ви поставили пам'ятник на могилі батьків. Дивуватися її поведінці не варто. Недавно розійшлася з чоловіком, за якого планувала вийти заміж. Коханий покинув і пішов до молодшої. Вона злиться на цілий світ. За рік у цю пору видаватимете заміж доньку. Якої думки не були би про зятя, тримайте її при собі. Їм буде добре разом, проживуть довге і щасливе життя.

"Мого сина не люблять гроші, — розповідає 63-річна Лариса Олександрівна з Київської області. — Щойно почне власну справу, як криза відбирає все. Взяв кредит у чотирьох банках. Думав, розвиватиме бізнес. А тепер має закрити три точки на ринку, скоротити працівників і думати, як почати все з нуля. Свого часу таким невезучим був мій батько. Може, Антон успадкував це від нього?"

Вкладає у конверт фото сивого бороданя на візку і високого чоловіка в чорній вишиванці.

— Уміння вести бізнес і заробляти гроші передається від дідів. Син кожну поразку сприймає як трагедію. Йому потрібні увага й підтримка. Даремно побивається. Кредити віддасть, торговельні точки закриє. Скоро матиме успіх в іншій справі. Нехай пристане на пропозицію однокурсника. Разом їм багато вдасться. Заробітки почнуть зростати від листопада. Зараз краще затамувати подих і перечекати. Це хороша нагода дослідити своє коріння. По прадідах визначають, як складеться сімейне життя. Син парубкуватиме до 32 років. Із майбутньою дружиною познайомиться в аеропорту.

"Донька п'ять разів виходила заміж. Розлученням раділа більше, ніж весіллю, — пише киянка Анастасія Федорівна, 72 роки. — Я навіть імен усіх зятів не пам'ятаю. Кожен наступний був гірший, ніж попередній. Між офіційними шлюбами були цивільні, але нічим хорошим і такий досвід не закінчувався. Юлю або оббирали до нитки, або кидали напризволяще в найважчий момент — після аборту чи викидня. Останні 10 років мешкає в Англії. Позаторік розлучилася. Обіцяла, що більше на чоловіків не дивитиметься. Але тепер знову з кимось живе. У всіх є сім'ї, діти, а моя Юля не має навіть власного даху над головою. У кого вона вдалася? Я мала одного чоловіка на все життя. Навіть не уявляла, що з кимось іншим ляжу в ліжко".

— Досить судити доньку за її вибір. У цьому причина непорозумінь, які виникають між вами не один рік. Вважаєте її поведінку аморальною, а вона просто в такий спосіб шукає жіноче щастя. Надіється, що серед обранців нарешті буде той єдиний, із яким навіть думати про розлучення не стане. Вона щаслива тут і зараз. Байдуже, скільки штампів має в паспорті. Іноземець, з яким живе, дбатиме про неї краще, ніж батько. Заповість їй усе своє майно, бо дітей від попереднього шлюбу не має. Разом мандруватимуть світом. Почувається бажаною і коханою. Чому дивуєтеся такій кількості шлюбів? Ваша баба тричі виходила заміж. Могла мати і більше офіційних шлюбів,­­­­­­­­ ­­­але тоді це вважали непристойним.

"Виростили з чоловіком доньку Наташу і сина Андрія, — пише 65-річна Валентина із міста Кременчук Полтавської області. — Дочка заміжня, має сина, якому 18. Вони винаймають квартиру. Стоять у черзі на житло по місцю роботи зятя. Вже наче черга близько, але там свої махінації. Хвилююся, чи своїх квадратних метрів дочекаються. Син розлучений, жив деякий час із нами. Недавно поїхав за кордон у пошуках кращої роботи. Каже, йому там добре, але хтозна, як насправді. П'ять років, як він сам. Не може зустріти свою половинку. Чи він однолюб? Чи пор­­­­­­чу навели?"

Біоенергетик дістає з конверта фото, якому 25 років. На ньому Андрій і Наталія в новорічних костюмах стоять біля прикрашеної ялинки. Біоенергетик кладе на нього долоню, заплющує очі.

— Зять отримає довгоочікуване житло за три роки. Донька хоче звільнитися. Зараз шукати нову роботу не слід. Рік стоятиме на біржі. Шкодуватиме, бо гідної заміни не буде. Син добре влаш­тувався за кордоном. Не кличте його додому. Там має шанс почати життя спочатку. Познайомиться з українкою. Поберуться, куп­лять будинок.

Зараз ви читаєте новину «"Померли уві сні, тримаючись за руки"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода