У неділю в підмосковному районі Троїце-Ликово від гострої серцевої недостатності помер Олександр Солженіцин. Російському письменникові, публіцисту, історику та громадському діячеві було 89 років.
— Батько до останніх днів працював, — розповідає Степан Солженіцин, 35 років. — Перед смертю перечитував верстку 30-томного зібрання своїх творів. Їх скоро мають видати в Росії. Увечері батькові стало зле, викликали "швидку". За 15 хвилин до опівночі він помер у мами на руках.
Солженіцин народився в сім"ї селянина з північного Кавказу. Мати Таїсія Захарівна Щербак — донька українського поміщика. Ісак Солженіцин загинув на полюванні за півроку до народження сина у грудні 1918-го.
Олександр Солженіцин вивчав фізику й математику в Ростовському університеті. Під час Другої світової був артилеристом у Червоній Армії. Наприкінці війни його арештувала фронтова контррозвідка. Олександр Ісакович написав листа другові, у якому назвав Сталіна "паханом", а тодішні порядки порівняв із кріпацтвом. Солженіцина без суду відправили в табори на вісім років.
У цей час його покинула перша дружина Наталія Решетовська, із якою побралися 1940-го. Розлучення було заочним, а в 1990-х жінка видала мемуари "АПН — я — Солженіцин".
Олександр Ісакович відбував покарання у Новому Єрусалимі під Москвою, працював математиком у спецв"язницях НКВС у Загорську, Марфіно та Рибінську. Про роботу в марфінській в"язниці написав роман "У колі першому", де описав себе під іменем Гліба Нержина, а співкамерників Дмитра Паніна та Льва Копильова — під іменами Дмитра Сологдіна та Льва Рубіна. Біографи письменника стверджують, що Солженіцин співпрацював із КДБ: анонімки підписував прізвищем "Вєтров". За сварку з начальником в"язниці в Марфіно його вивезли у безстрокове заслання до Казахстану. Там викладає математику в школі райцентру Кок-Терек, у нього виявляють рак шлунка. 1952-го оперують. Двічі Солженіцин лікується в онкодиспансері. За три роки пухлина зникає. Олександр Ісакович вірить, що його зцілив Бог для того, щоб він розповів світові про радянські в"язниці й табори. Солженіцин пише повість "Раковий корпус".
1956 року письменника реабілітували. Він оселився в Рязані. 1962-го в журналі "Новый мир", редактором якого був письменник Олександр Твардовський, публікують повість Солженіцина "Один день Івана Денисовича", яка приносить йому славу. Але згодом на квартирі одного з друзів письменника знаходять його рукописи віршів, п"єси й оповідання. Солженіцина забороняють друкувати в Радянському Союзі, виганяють зі Спілки письменників. Олександр Ісакович переховується на дачі музиканта Мстислава Ростроповича і співачки Галини Вишневської під Москвою.
1970-го Солженіцин отримує Нобелівську премію в галузі літератури. Однак отримати її до Швеції його не випускають. Ображений письменник, який раніше не дозволяв друкувати свої твори за кордоном, тепер публікується у Франції та Великій Британії, дає інтерв"ю іноземній пресі. КДБ затримує його помічницю Єлизавету Воронянську. Вона розповідає, де лежить рукопис роману "Архіпелаг ГУЛАГ". А після цього повертається додому і вішається. Солженіцина арештовують, звинувачують у державній зраді, позбавляють радянського громадянства і разом із другою дружиною Наталею Свєтловою депортують до Швейцарії. За два роки родина оселяється в містечку Кавендіш американського штату Вермонт.
1994-го Солженіцини повернулися до Москви. Перед тим стаття Олександра Ісаковича "Як нам облаштувати Росію" розходиться накладом у 27 млн примірників. Він пише публіцистичні книги "Російське питання до кінця ХХ століття", "Росія в обвалі", історичне дослідження "Двісті років разом". Зустрічається з президентами Борисом Єльциним і Володимиром Путіним. Останнього називає "рятівником Росії", каже про нього: "Якщо корабель має 99 дірок, то новий капітан не може залатати всі одразу". Україну Солженіцин називав "Малоросією". Бідкався, що вона "відібрала" в Росії Чорне море і "тепер перегороджує Азовське". Виступав проти визнання Голодомору геноцидом.
Анонімки підписував прізвищем "Вєтров"
У Солженіцина залишилося троє дітей від другого шлюбу. Найменший Степан мешкає на околиці Нью-Йорка, працює експертом з енергетики, екології та містобудування. 36-річний Ігнат — піаніст, диригент Камерного оркестру Філадельфії. 38-річний Єрмолай вчиться в аспірантурі Принстонського університету на мовознавця.
Поховають Солженіцина у Донському монастирі в Москві у середу, 6 серпня.
1918, 11 грудня — Олександр Солженіцин народився в російському місті Кисловодськ
1940 — одружився з однокурсницею по Ростовському університету Наталею Решетовською
1945–1953 — відбував перше заслання
1952 — захворів на рак шлунка
1957 — реабілітований, мешкає в Рязані
1970 — отримує Нобелівську премію з літератури
1972 — одружується з Наталією Свєтловою
1974 — депортований з СРСР до Цюріха, за два роки переїжджає до США
1994 — повертається в Росію
2008, 3 серпня — помер у підмосковному районі Троїце-Ликово
Написав романи "Один день Івана Денисовича", "Архіпелаг ГУЛАГ", "У колі першому" та ін.
2 
35413
Коментарі