Два десятки весільних вінків показали 2 квітня під час виставки квітів. Її влаштували у столичному Виставковому центрі біля метро Лівобережна. Вінки виготовили студенти й викладачі Міжнародної академії флористики Наталії Агеєвої.
— Квіти зробила з папірусного паперу, — розповідає 34-річна Юлія Варченко з Києва. Білий вінок прикрасила такими ж пружинами й атласними стрічками. — Кожну квіточку купала у розтопленому воску, щоб гарно тримали форму. Коли доробляла останні, прокинулася, бо наснилося, що тону в морі квітів.
Раніше такі вінки користувалися попитом в Україні. Їх плели переважно черниці православних монастирів і продавали на київських базарах. Через парафін виріб міг важити 1,5 кг.
Дівчата йдуть по подіуму. Ректор академії 48-річна Наталія Агеєва запрошує на сцену дівчину у вінку з кремових троянд, барвінку та яблуневого цвіту. На ньому — п'ять павиних пір'їн.
— У давнину весільні вінки робили з живих квітів, тканини чи паперу, — каже Наталія Агеєва. — Тканина має бути легкою. Найкраще підійде шовк, шифон. Їх замочують у розчині желатину чи крохмалю. Коли тканина висихає, стає цупкою і тримає форму. Спочатку робота йде легко. Але коли вирізаєш 50-ту квітку, на пальцях з'являються мозолі. Тому краще одразу замотувати пластиром.
У давнину для оздоблення вінків використовували пір'я селезня або гуски. Брали з-під крила, бо мають загнуту форму. Павине — застосовували зрідка, бо дороге. Часто дівчата фарбували гусяче у зелений колір. Поміж пір'ям завжди ховали зубець часнику. Він захищав від вроків.
Наталія веде до стенду, де можна ближче роздивитися вінки. Відвідувачка приміряє один з кольоровими помпонами. Ззаду на ньому висять 12 стрічок.
— За скільки такий продасте? — дівчина крутиться перед дзеркалом.
— Поки що не продаємо, плануємо показати його на кількох виставках, — відповідає Наталія і дає візитку. — Дзвоніть, виготовимо вам такий.
До стенда постійно підходять охочі придбати віночок, — продовжує Наталія Агеєва. — Одна дівчина казала: "Вже купила весільну сукню і фату. Але побачила ваші вінки і передумала йти до шлюбу в білій сукні. Замовила вишиванку". Давала 4 тисячі гривень. Не продали, але пообіцяли зробити такий же.
Барвінковий вінок зашивали у подушку
— На весілля наречена вдягала два вінки — весільний та барвінковий, — розповідає Наталія Агеєва. — Останній символізував цноту. Зверху його посипали позліткою. Фольгу розжарювали у печі до червоного кольору. Квіти і листя барвінку намазували медом або вишневим клеєм. Позолота із фольги приклеювалася до барвінка. Такий вінок надягав і наречений.
У п'ятницю під весільні пісні його плела мати нареченого. Якщо її не було, то це доручали заможній господині, яка має дружну і міцну родину. Після весілля обидва вінки зашивали у подушку чи ховали у скриню і зберігали як символ довгого шлюбу. Показувати комусь чи давати приміряти вважали недобрим знаком. Натомість штучні часто давали напрокат. У ті часи не кожна дівчина могла придбати вінок. Гарний коштував як півкорови.
Коментарі