Вівторок, 07 квітня 2015 06:40

Півтора кілограма важить паперовий вінок

Автор: ФОТО: ТАРАС ПОДОЛЯН
  Дівчата у вінках, що вдягали на весілля. Їх робили з живих квітів, паперу чи тканини — шовку або шифону
Дівчата у вінках, що вдягали на весілля. Їх робили з живих квітів, паперу чи тканини — шовку або шифону

Два десятки весільних вінків показали 2 квітня під час виставки квітів. Її влаштували у столичному Виставковому центрі біля метро Лівобережна. Вінки виготовили студенти й викладачі Міжнародної академії флористики Наталії Агеєвої.

— Квіти зробила з папірусного паперу, — розповідає 34-річна Юлія Варченко з Києва. Білий вінок прикрасила такими ж пружинами й атласними стрічками. — Кожну квіточку купала у розтопленому воску, щоб гарно тримали форму. Коли доробляла останні, прокинулася, бо наснилося, що тону в морі квітів.

Раніше такі вінки користувалися попитом в Україні. Їх плели переважно черниці православних монастирів і продавали на київських базарах. Через парафін виріб міг важити 1,5 кг.

Дівчата йдуть по поді­уму. Ректор академії 48-річна Наталія Агеєва запрошує на сцену дівчину у вінку з кремових троянд, барвінку та яблуневого цвіту. На ньому — п'ять павиних пір'їн.

— У давнину весільні вінки робили з живих квітів, тканини чи паперу, — каже Наталія Агеєва. — Тканина має бути легкою. Найкраще підійде шовк, шифон. Їх замочують у розчині желатину чи крохмалю. Коли тканина висихає, стає цупкою і тримає форму. Спочатку робота йде легко. Але коли вирізаєш 50-ту квітку, на пальцях з'являються мозолі. Тому краще одразу замотувати пластиром.

У давнину для оздоблення вінків використовували пір'я селезня або гуски. Брали з-під крила, бо мають загнуту форму. Павине — застосовували зрідка, бо дороге. Часто дівчата фарбували гусяче у зелений колір. Поміж пір'ям завжди ховали зубець часнику. Він захищав від вроків.

Наталія веде до стенду, де можна ближче роздивитися вінки. Відвідувачка приміряє один з кольоровими пом­понами. Ззаду на ньому висять 12 стрічок.

— За скільки такий продасте? — дівчина крутиться перед дзеркалом.

— Поки що не продаємо, плануємо показати його на кількох виставках, — відповідає Наталія і дає візитку. — Дзвоніть, виготовимо вам такий.

До стенда постійно підходять охочі придбати віночок, — продовжує Наталія Агеєва. — Одна дівчина казала: "Вже купила весільну сукню і фату. Але побачила ваші вінки і передумала йти до шлюбу в білій сукні. Замовила вишиванку". Давала 4 тисячі гривень. Не продали, але пообіцяли ­зробити такий же.

Барвінковий вінок зашивали у подушку

— На весілля наречена вдягала два вінки — весільний та барвінковий, — розповідає Наталія Агеєва. — Останній символізував цноту. Зверху його посипали позліткою. Фольгу розжарювали у печі до червоного кольору. Квіти і листя барвінку намазували медом або вишневим клеєм. Позолота із фольги приклеювалася до барвінка. Такий вінок надягав і наречений.

У п'ятницю під весільні пісні його плела мати нареченого. Якщо її не було, то це доручали заможній господині, яка має дружну і міцну родину. Після весілля обидва вінки зашивали у подушку чи ховали у скриню і зберігали як символ довгого шлюбу. Показувати комусь чи давати приміряти вважали недобрим знаком. Натомість штучні часто давали напрокат. У ті часи не кожна дівчина могла придбати вінок. Гарний коштував як півкорови.

Зараз ви читаєте новину «Півтора кілограма важить паперовий вінок». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода