Перший концерт після повернення з Лук'янівського СІЗО зіграв київський акордеоніст Ігор ЗАВАДСЬКИЙ, 50 років. Виступ відбувся 30 червня у столичному Будинку актора. Квитки по 50–250 грн розкупили за чотири дні.
У фойє Будинку актора концертний директор Завадського 37-річний Андрій Бригіда продає його диски та книжку "Тюремные дневники". У ній уривки зі щоденників, написаних у СІЗО. Чоловік відсидів там більш як чотири роки. Його звинуватили в розбещенні неповнолітніх, яких навчав музики. Засудили до 13 років позбавлення волі. У квітні 2016-го Апеляційний суд Києва виправдав музиканта через порушення під час судового процесу. Справу передали на повторний розгляд.
— Те, що сталося з Ігорем, віддзеркалює епоху, з якою ми покінчили два роки тому, — каже вчителька англійської мови 42-річна Наталія Шмагло. Із чоловіком привела на концерт сина 7-річного Віталія. У холі тримає хлопчика за руку, пригладжує його кучеряве волосся. — Справа проти нього замовлена і повністю сфальсифікована. Із чоловіком давно ходимо на концерти Ігоря. Сина привели вперше. Хочемо, щоб Віталик послухав чудову музику. Ігор у кожну мелодію вкладає смисл, емоції і душу. Чотири роки нам цього бракувало.
Перед Будинком актора люди збираються за годину до початку концерту. Більшість — літнього віку.
67-річна Віра Миронова тримає букет соняшників. Коли піднімається сходами, притримує рукою поли довгої червоної сукні. Скоса позирає на поліцейських, які чергують перед входом.
— Коли слухаєш його гру, забуваєш про все на світі, — говорить жінка. — Кілька разів на концертах дарувала Ігорю квіти. Він завжди радів цьому, як дитина. Якось зустріла його на вулиці. Був по-простому одягнутий, до всіх уcміхався. Видався мені байдужим до грошей і дуже незахищеним. Вважаю, що всі звинувачення проти нього — фальсифікація. Пересвідчилася у цьому, коли передивилася відео з доказів справи. Там у чоловіка складки на спині. А Ігор — худенький, жирових відкладень у нього немає.
У залі — аншлаг. Концерт починають із 10-хвилинним запізненням. Коли світло гасять, з-за лаштунків на сцену вибігає Ігор Завадський. Він у чорних вузьких штанах і білій просторій сорочці із воланами на грудях. На ногах виблискують лаковані туфлі.
— Я очень сильно ждал этого момента, — каже зі сцени.
Глядачі кілька хвилин стоячи йому аплодують. Кричать "браво".
— Друзі вмовляли мене виступити в палаці "Україна", — продовжує Завадський. — Казали: "Ігоре, давай. Буде повна зала". Та я вирішив дати свій перший концерт тут. Сьогоднішній виступ — мій борг перед Будинком актора.
25 лютого 2012 року дав тут свій сотий концерт. За місяць планував виступити 101-й раз. Але за день до концерту мене арештували. Ця перерва була необхідна для перевірки наших почуттів. Як буває — сьогодні є один кумир. Та варто перестати показувати результат чи зникнути зі сцени, про нього швидко забувають. І лише одиницям так удається — що далі, то з більшою любов'ю до них повертається публіка. Мені було важливо дізнатися, що інтерес до мене як до артиста не вбив час.
Концерт Ігор Завадський відкриває уривком із кантати німецького композитора Карла Орфа "Карміна Бурана" — "Оплакую рани, завдані мені долею".
— Понад три роки не тримав у руках акордеон, — розповідає музикант. — Щоб не втратити навичок, намалював кнопки на деревині та уявляв, що граю. Наприкінці 2015-го мені передали спеціальну клавіатуру. Грав на ній, доки не розсипалася. А в січні правозахисник Євген Захаров купив для мене акордеон за 3,5 тисячі доларів. Таки вдалося мені передати. Зміг відновити свої навички відсотків на 70. Коли вийшов на волю, вдома влаштував двогодинний концерт. Зіграв навіть краще, ніж до затримання. Здавалося, ні на хвилину не розлучався з інструментом.
У залі душно. Жінки обмахуються віялами і програмками.
— Вы даже не представляете, как жарко у нас наверху, — каже під час антракту працівник Будинку актора. Киває на балкон, де розташована апаратна. — Пот ручьями лился.
Чоловік іде на сцену. Встановлює мікрофон. Назад повертається за хвилину.
— Ігоря Завадського знаю з 2002 року, — розповідає. — Завжди вважав його геніальним музикантом. Але після СІЗО форму трохи втратив. Грає вже не так майстерно.
Після кожного номера Ігореві гучно аплодують і дарують квіти. Він їх складає перед собою на сцені.
— Після концерту всі квіти заберу додому, — каже він. — Так робив завжди.
Виступ триває майже 3 год. Завадський виконує вальс із фільму "Мій лагідний і ніжний звір", мелодію зі стрічки "Циган", концерти з циклу "Пори року" Вівальді.
— Не сподівалися побачити його з акордеоном. Думала, виступатимуть його учні, а він лише скаже кілька слів, — говорить після концерту Неля Станіславівна, 62 роки. — Років 10 тому випадково побачила його виступ біля Художнього музею. На вулиці стояла страшенна спека — градусів 40. Ігор грав і по його обличчю текли струмочки поту. За дві години він усім подякував і вже хотів іти. Та жінки його не пускали. Попросили ще трохи пограти. Ігор грав ще з півгодини. Виступав абсолютно безкоштовно. З того часу його концертів не пропускала. Коли на акордеоні виконує Баха, здається, що звучить орган.
23 березня 2012-го — Ігоря Завадського, його концертного директора та водія заарештували за підозрою в розбещенні неповнолітніх
2013-й — музикант написав лист до начальника тюрми з проханням дозволити побачення зі своїм акордеоном. Хотів подивитися на нього принаймні крізь скло. Грати в ув'язненні заборонили
17 січня 2013-го — у Завадського померла мати Ніна Петрівна. Попрощатися з нею не пустили
10 липня 2014-го — Подільський районний суд Києва засудив Ігоря Завадського до 13 років позбавлення волі. Чоловік винним себе не визнав. Справу назвав замовною. Зацікавленим у ній вважає акордеоніста Яна Табачника
2015-й — Харківська правозахисна організація видала книжку Завадського "Тюремные дневники" — уривки зі щоденників, що вів у СІЗО
20 квітня 2016-го — через порушення під час судового процесу Ігоря Завадського виправдали
13 червня 2016-го — Завадського звільнили на поруки народної артистки Раїси Недашківської, правозахисника Євгена Захарова й народного депутата Миколи Княжицького
5 
35413
Коментарі