Ми зустрілися в кафе на Ярославовім Валу. Курков дуже поспішав. Наступного дня він мав летіти до Німеччини на презентацію бестселера "Остання любов президента" — книжки, у якій за півроку до виборів передбачив отруєння Ющенка.
Ми присіли в кафе "Ярослава" за незручний крайній столик на вулиці: паралельно Андрій планував перетнутися ще з кимось. Взяли чай із лимоном. Курков прийшов у бордовій сорочці в смужечку, із маленькою срібною квадратною мобілкою. У руці тримав товсту червону книгу, не свою.
Згодом дізналася, що розмовляли ми за сто метрів від нового помешкання Куркових, де на батька чекав трирічний син Антон-Девід із нянею.
Андрію, чому в Європі вас більше читають, ніж удома?
"Слава Богу, хоч не негр і не японець"
— В Україні не довіряють своїм письменникам. Тут "Остання любов президента" вийшла тиражем п'ять тисяч і досі не розпродалася. А у Франції за чотири місяці продано 80 тисяч, і книжка висунута на національну премію за кращий іноземний роман.
Ви пишете вдома чи за кордоном?
— Переважно в дорозі. Завтра на місяць лечу до Німеччини та Швейцарії. Купив новий ноутбук, бо старий уже не витримує мандрівок. Із завтрашнього дня почну писати новий роман — про містичне кохання чоловіка до жінки, які не завжди пам'ятають, що люблять одне одного. Без політики. У політику йдуть ті, кого мало кохають.
Як ви вгадали, що Ющенка отруять?
— Це було неважко. У аварію з КамАЗом ніхто б не повірив, а "калашнікових" використати в "європейській"країні не могли.
Були на Майдані під час революції?
— Аякже. Мали свою точку в книгарні "Наукова думка". Брати Капранови ходили в охороні наметового містечка. До речі, у товаристві одного московського мільйонера, який приїхав підтримати революцію. А я зробив зо 160 репортажів з Майдану для іноземних радіо і телебачення.
Скільки вам заплатили за останній роман?
— За українське видання — кількасот гривень. Але на мене працюють агенти по всьому світу. А "Пікнік на льоду" годує мене вже багато років і, мабуть, годуватиме ще моїх дітей.
Андрію, розкажіть, як українські чоловіки знаходять собі дружин-англійок.
— Елізабет мені довго відмовляла. Якось я забрав її від тургрупи, і ми подалися автостопом на кордон із Фінляндією. Там я грав їй на сопілці, доки нас не знайшли прикордонники з прожектором. Вінчалися ми в Лондоні. Уся її родина, крім одного брата, була проти. Вийшовши з церкви, теща голосно сказала: "Слава Богу, хоч не негр і не японець". Дружина ірландсько-шотландського походження. Жінка принципова, із сильним характером. Небагато знайдеться британок, які погодяться жити в Києві. У важкі часи хотіла, аби ми переїхали. Але я просив зачекати. Чому? Бо не хочу бути іноземцем.
А ви в Україні почуваєтеся вдома?
— Абсолютно! У Росії я трохи іноземець і стаю ним усе більше. Вибачте... — до нас підійшов чоловік у піджаку без краватки.
— Це, — простягнув він Куркову якийсь папірець, — прізвище автора. А це телефон Петра Мойсейовича.
Доки Андрій дзвонив — мабуть, Петрові Мойсейовичу, — його гість показав мені брошурку вицвілого мишачого кольору "ЦК КПСС. Инструкция по работе с документами в первичных партийных организациях".
— Андрій Юрійович колекціонер, — пояснив, — от таке збирає.
У мене нема "Мерседеса", але новий "Форд-ескорт" я купив
— Це редактор журналу "Радуга" Юра Ковальський, — пояснив Курков. — Я йому порекомендував одного дуже цікавого письменника з Дніпропетровська і дав книжку іншого — з Кіровограда. Останній 25 років провів у ГУЛАГу, а зараз почав писати, і непогано.
Якою мовою розмовляють ваші діти?
— Удома — російською й англійською, а в школі та з нянею — українською.
Ви не п'єте чаю, — спохопилася я.
— Нічого, я можу одночасно пити й розмовляти, — Курков доведеним до автоматизму рухом намотав чайний пакетик на ложечку.
А щось міцніше вживаєте?
— Люблю аристократичне віскі. Це в мене така фаза. А раніше любив кампарі з апельсиновим соком. От горілки не п'ю. Випивкою на всіляких світських заходах не зловживаю, але й не відмовляюся.
Допомагає стрес знімати?
Люблю аристократичне віскі. А от горілки не вживаю
— Стрес знімаю плаванням. Та доки знайдеш басейн, у якому не вимагають довідки, що здоровий, стрес минає. Але контроль над собою втрачаю вкрай рідко. Колись жив на Нивках, там часто ходили "стінка на стінку". Було якось — кинув сокиру так, щоб пролетіла на метр від голови того, хто йшов на мене з ножем. Але не розрахував — сокира пройшла за 10 сантиметрів. Відтоді погані хлопці мене вже не чіпали.
Майже в усіх ваших романах діє якесь звірятко.
— Це з дитинства. Усі мої домашні тваринки були нещасні. Із трьох ховрашків два загинули. Тоді я написав першого вірша — про самотність ховрашка, який втратив друзів. А за два дні той ховрашок випав із п'ятого поверху, і його не стало.
Після "Пікніка на льоду" вам, мабуть, дарували пінгвінів?
— Маю десь 50 плюшевих. Живих не дарували, але на прохання зоопарку міста Халле біля Лейпцига я вдочерив хвору пінгвіниху, на лікування якої потім збирав у Німеччині гроші. Є документ, що вона моя прийомна донька. Радянські люди схожі на пінгвінів: це колективні істоти, які не можуть жити окремо.
У наш час можна розбагатіти на літературі?
— У мене нема "Мерседеса", але новий "Форд-ескорт" я купив. Дача — за 84 кілометри звідси, у Житомирській області. Живемо там сім'єю півліта та кожні вихідні.
Задзвонив телефон.
— Вітаю, Богдане! Супер! — гукнув Курков.
Я зрозуміла, що говорили про ідею Куркова, аби українські письменники власноруч продавали свої книги. Під час кількох таких акцій Курков гарно "спродався" в кількох провінційних містах...
— З 17 по 21 листопада буду у Франції, а після 25-го домовляйся за Тернопільську область.
Повз кафе продефілював нардеп Михайло Ратушний, одягнутий із голочки. Церемонно потис руку Куркову і "ГПУ", залишив візитівку й розкланявся. Андрій був сама доброзичливість.
— Я впертий, шумний і запрограмований на щастя. Раніше, коли танцював на дискотеці, потрібно було зо п'ять квадратних метрів, аби нікого не збив. Люблю співати Висоцького під піаніно. Навіть маю компакти з Німеччини і Франції з власними імпровізаціями. Але... мушу бігти. Удома сидить хвора няня, із температурою. Треба її відпустити.
Дорогою з Курковим ще привіталися кілька людей: чорнявка за кермом шикарного джипа, охоронець та якась жінка, що розмовляла з ним під посольством Норвегії. Амбасада розташувалася поруч із будинком відомого письменника.
Він забіг у двір, поспішно розкланявся і зник у під'їзді.
Новосілля Андрій Курков справив наприкінці вересня...
1961 - народився в с. Будогощ під Ленінградом
1983 - закінчив Київський педінститут іноземних мов
1985-1987 - охоронець в Одеській в'язниці
1988 - одружився з англійкою Елізабет Шарп
1997, 1999, 2002 - народилися діти Габріела-Таїсія, Теа-Майкл-Олексій і Антон-Девід
1999 - роман "Пікнік на льоду" увійшов до "десятки" найпопулярніших у Європі
5 
1
Коментарі