У понеділок минуло півроку, відколи пірати захопили біля берегів африканського Сомалі грецький балкер "Аріана" з 24 українцями на борту. Судно прямувало із Бразилії на Близький Схід з 35 тис. т сої. Його атакували біля Сейшельських островів в Індійському океані. Корабель утримують на якірній стоянці біля сомалійського поселення Ноб"ю. Вимагають викуп $3,5 млн. У травні сума становила $10 млн.
— У мене на "Аріані" чоловік і синуля, — плаче одеситка 45-річна Наталя Лупачова. — Я хочу почути їхні голоси. Утретє приїжджаю до Києва. Передаю листи Ющенку і Тимошенко, а у відповідь отримую перелік годин, коли можна записатися до чиновників на прийом. Залишилася з бідою сам на сам.
Наталин чоловік Олександр на судні працює електромеханіком, син Сергій — першим помічником капітана. В Одесі вона залишилася з 24-річною донькою.
— Перед 2 травня як відчула, що щось не так. Наснився поганий сон. Не пам"ятаю, що снилося, але вранці розбудив телефон. Дзвонили з підприємства "Укркрюїнг", яке працює з грецьким судновласником. Сказали, судно в полоні, але скоро все буде добре.
Каже, востаннє рідних чула 25 травня.
— Син скаржився на біль у серці. Сказав, що вони живуть у страху, бо екіпаж систематично б"ють. На борту дві жінки. Одна з них, Наталя Лось, була вагітна. На 23-му тижні народила мертву дитину. Плацента не вийшла, Наталя погано почувається, але ніхто не може надати допомогу. Запасів води та продовольства в обріз, залишилася тільки технічна вода. Наші моряки застраховані у Голландії, але у страховці немає пункту "грошові виплати у разі нападу піратів". Я дзвонила власникові судна греку Спиридонові Мінасу. Він каже, що роздрукував фотографії моряків. Дивиться на них щодня. Уже зібрав необхідні гроші, але не знає, як їх передати, бо пірати повідключали телефони.
Кожен скинув по 15–16 кілограмів. Тепер маю хворі серце та шлунок
Наталя схлипує. Її обіймає Ганна Мурогова, 33 роки. У полоні на "Аріані" її чоловік 35-річний Андрій.
— Удома на тата чекає 1,5-річний синочок. Коли Андрюша поїхав, йому якраз виповнився рік. Не можу дивитися в очі свекрусі, це її єдиний син. Знаю, що в Сомалі міжкланові війни. Пірати теж люди: може, їх цікавлять не гроші? Може, вони хочуть звернути увагу на свої проблеми? Я прошу їх разом із нашими чоловіками плисти в Україну. Одеса готова надати їм убєжище.
Підтримати жінок прийшов моряк 37-річний В"ячеслав Гніденко. Він чотири місяці був у полоні на німецькому контейнеровозі "Ганза Стевенджер". Екіпаж визволили за $2 млн 750 тис. у серпні 2009-го.
— Була моя зміна: повний штиль, дев"ята ранку. Побачив, що здалека наближається моторний пластиковий човен типу "Скіф". П"ятеро піратів обстріляли судно з усіх боків. Дві гранати прошили борти, одна впала у каюту капітана. Нам не пощастило, океан був дуже спокійний — ані найменшої хвилі, що перешкодила би піратам. Ми пропливали повз "Аріану", але я нікого там не бачив. Пірати непередбачувані, особливо коли жують травку. Якось уранці обстріляли трьох китів — думали, що то підводні човни. Нас із зав"язаними очима заставляли стрибати за борт, де плавали акули. Показували відео на мобільному телефоні, як людям відрізують голови. Перед захопленням у порту ми завантажили продукти, їх вистачило б на перший час, хоч і з економією. Пірати розкрили контейнер із рисом і змусили нас їсти лише його. Кожен скинув по 15–16 кілограмів. Тепер маю хворі серце та шлунок.
1 
1
Коментарі