Три десятиліття тому кожен українець знав, хто такий Петро Шелест. Нині про цю людину згадують рідко. Мало кому відомо, що лише дев'ять років, як Петра Юхимовича не стало.

У 1963-1972 рр. Шелест був першим секретарем ЦК Компартії УРСР. Леонід Брежнєв "пішов" його примусово, з офіційним формулюванням "через переведення до Москви". Там Шелеста зробили заступником голови Ради міністрів СРСР.

Його називали "радянським українцем" з наголосом на другому слові. Приписували ледь не націоналізм. Помер Петро Юхимович у Москві, але похований у Києві. Тут живе його внук — 44-річний Петро Шелест-молодший.

Зустріч із "ГПУ" він призначив на Подолі. Прийшов у кросівках, джинсах і сорочці в смужечку. Перше враження — козак, тільки шароварів бракує. Невисокий. Схожий на свого діда, який вважав себе нащадком козацького сотника Степана Шелеста. Сам чорнявий, колір очей — медовий.

Перед смертю дід
говорив українською 

Шелест офіційно значиться помічником депутата-комуніста Валентина Матвєєва. В офісі Компартії на Подолі в нього є кабінет. На дверях — табличка "Шелест Петро Борисович". Мій погляд зачепився за добротний сейф, чимось схожий на господаря. На журнальному столику — велика чорна кавоварка. На верхніх полицях шафи — повне зібрання творів Леніна. На нижніх — бюст Ілліча в компанії пузатої пляшки та чарок. І те, і друге залишилося від попередника.

Петре Борисовичу, то Ви комуніст?

А на Майдані під час помаранчевої революції були?

— Був. Каву пив.

Про Вашого діда відомо багато, а про сім'ю — майже нічого.

— Петро Юхимович мав двох синів від першої дружини Люби. Бабуся померла 1941-го, через рік після автокатастрофи. Дядькові Віталію тоді був рік, а батькові — вісім.

Згодом дід одружився з Іраїдою Павлівною, яка замінила дітям маму. Нині вона живе в Москві. Як і мій батько, а також дядько та двоюрідні брати Дмитро й Олексій. У Києві живе моя мати та сестра Ірина. Чи був для мене дід видатною людиною? Для мене він був передусім рідною людиною.

Де в Києві жила сім'я Петра Юхимовича?

Ви почувалися віп-дитиною?

— Ніколи. Друзів мені не вибирали. Коли вирішив змінити елітну англійську спецшколу на фізико-математичну, ніхто особливо не заперечував. Не стільки подобалася математика, скільки страшенно не подобався суворий шкільний режим. Хотілося свободи. Та математика з мене не вийшло.

Кажуть, у шість років вас зняли в кіно...

— Фільм називався "Великі клопоти через малого хлопчика". Актор з мене був, щиро кажучи, нікудишній, та й фільм так собі. Прийшли режисери в "цеківський" дитсадок і "чомусь" вибрали мене. Роль хоча і вважалася головною, але насправді була фоновою: я лише бігав і стрибав. Про зйомки дід дізнався чи не останнім, але згоду дав.

Кажуть, під час матчу на кубок СРСР з футболу ваш дід у перерві забіг до роздягальні українських футболістів зі словами: "Хлопчики, прошу вас, виграйте, я віддячу. А то москалі в ложі мене замучили!" Наші тоді виграли, й кожному гравцеві вручили конверти з грошима від Петра Шелеста.

— Така історія могла трапитися, окрім грошей, звичайно. Але "забіг" — це не про нього. Його рухи не були різкими. Якщо навіть термінова справа — все робив зі спокоєм.

Особисту машину він мав?

— Окрім службових, у Києві була 21-а "Волга". Розповідав, що кілька разів виїжджав на ній, нікого не попередивши. Його потім шукали — завдав клопоту охороні. А вже в Москві мав старий "Форд", потім — "Плімут".

Якою мовою розмовляв Шелест удома?

— Російською. Адже після Харківщини працював у Росії — в Челябінську, Саратові, Ленінграді. Та рідною для нього завжди була українська. Батько казав, що коли дід помирав, то розмовляв саме нею.

Він був віруючою людиною?

— Ні, але був хрещеним. Мав внутрішню віру, поважав християнські заповіді. Я сказав би, що він був "нормальним" атеїстом.

А міцні слівця вживав?

— Удома ні. Міг там у машині чортихнутися. Або вилаятися від душі одним словом чи короткою фразою. На роботі, кажуть, не завжди стримувався у висловлюваннях.

Хто з відомих людей бував у вас в гостях?

— Багато хто. Письменники, науковці, виробничники... Він допомагав багатьом. "Прикривав" Параджанова, Іллєнка, Гончара...

Щось із дідових подарунків запам'яталося?

— У дитинстві я багато їх переламав. А литий подвійний бюст Маркса-Леніна не зміг. Він досі у мене — як талісман. Запам'яталася величезна лялька, яку дід подарував сестрі на 5 років. Вона й зараз є в неї.

Петро Юхимович любив випити?

— Не скажу, що завжди відмовлявся. На протокольних заходах міг випити коньяку чи горілки. А вони відбувалися майже щодня. Та дід ніколи не починав ранок з чарки, як деякі.

Які привілеї мав перший секретар?

— Роботу з ранку до вечора без вихідних і відпусток. Але був на державному утриманні: не платив кухареві, сестрі-господарці, офіціанткам. За "перевитрати" треба було доплачувати — дід суворо за цим слідкував. Продукти привозили зі спеціального господарства. Але ж не безкоштовно. Певний дефіцит, та нічого екзотичного. Зрештою, йшлося про безпеку — його та сім"ї. Навіть мою няню перевіряли в КДБ. До речі, потім вона вийшла за маминого брата і стала моєю тіткою.

Дід казав, що якби голосував 1994 року, то підтримав би Кравчука

Чим ваш дід займався на пенсії?

— У 80-х працював на експериментальному військовому заводі. Отримував 46 карбованців, але мав непогану пенсію колишнього члена політбюро. Мемуари писав, у городі копався. Поставив тепличку, щось там росло у ній. Мешкав на держдачі в Успенці, де свого часу жив і Єльцин. Вони не спілкувалися, але бачилися в більярдному клубі.

Хтось із українських можновладців приятелював із Петром Юхимовичем? Кравчук, Кучма...

— Кучма точно ніколи не дзвонив. А з Кравчуком, здається, він розмовляв по телефону. Дід казав, що якби голосував 1994 року, то підтримав би Кравчука. Просив при нагоді передати йому вітання. Що я і зробив.

Як дід сприйняв перебудову, незалежність?

— По-різному. Перебудову вітав, але Горбачова не сприймав. Відмовився від запропонованої ним дачі з охороною. Хоча "Волгу" на "Чайку" йому таки поміняли. Та потім переграли назад. А згодом і дачу, на якій жив, забрали. Розвалу Союзу не хотів, але вважав: якщо народ проголосував за незалежність, так тому й бути.

Йому забороняли з'являтися в Києві?

— Офіційної заборони не було. Але Брежнєв висловив побажання, щоб дід "не їздив в Україну, не хвилював народ". Він приїздив до Києва у другій половині 80-х — на похорон брата й до мене на весілля.

1961 — народився в Києві
1966 — народилася сестра Ірина
1978 — вступив до Київського університету
1983-1985 — служба в радянській армії
1986 — одружився з Ольгою
1989 — народилася дочка Юлія
1991 — ГКЧП, познайомивсяз майбутньою дружиною Наталією
1993 — одружився з Наталією

×