— Де я міг думати, що до такого часу доживу. Колєги, ровесники давно повимирували. Я й сам часом грішу — прошу Бога, щоб забрав ту душу. Але як Бог дає жити, то так мусить бути, — говорить найстаріший українець 111-річний Петро Лизан.
День народження він відсвяткував 12 травня.
— То що можу помогти зараз, то хіба сидячи. Як хтось піднесе мені під руки, то кропиви курам насічу, перемішаю. Якби не той штурпачок, — береться за палицю, — то взагалі поступитисі б був не годен. А так, як нікого нема дома, то ше помалу перештибаю. Можу корову прив'язати.
Петро Павлович родом із Золочівського району Львівщини. Прописаний досі там. Живе з дочкою та онукою у сусідньому від рідного хутора селі Кальне, яке належить до Зборівського району Тернопільщини. 13 травня, за день після іменин, родина чекає в гості Львівського губернатора. По обіді працівники райавтодору закидають ями на дорозі, що веде від траси до села. Рідня довгожителя зібралася на подвір'ї. Дід сидить у кріслі біля літньої кухні в нових блискучих черевиках, поруч на прив'язі гавкає пікенес Пальма. По подвір'ї бігають кури та качки, у хліві мичить корова. Господиня обійстя — 75-річна Ольга Петрівна ходить у халаті та капцях.
— Ну нашо так брехати. Як вже сказав, що на таку годину будеш, то будь. Але то хіба тільки він бреше? — говорить. — Перше дзвонили, що буде до обіду. Потім на третю. Тепер кажуть до шостої чекати. Дочка через то всьо з роботи відпрошувалася. Правнуки дідові швидше зі школи прийшли.
Про приїзд губернатора родину повідомили заздалегідь.
— Приїжджав учора чоловік з району. Дивився хати, чи чисто. Просив подвір'я позамітати. Казав, що привезе на поміч дві господині. Приїхали сьогодні, то помогли фрукти нарізати. Привезли торт, шампанське і два букети квітів. Вже те золочівське паньство з передполудня чекає. Водій їх ходить, чухає голову: "Що я тут скільки часу роблю?"
Петро Павлович поглядає на дорогу. Він добре чує, але має проблеми з пам'яттю. Забувається і плутається, коли пробує щось згадати. Погано бачить.
— Ще так ніби трохи вижу і людей пізнаю, але читати не можу. Но на букви подивлюсі, зразу ніби очі затєгує, тільки чорні шнурочки вижу. Телєвізор тоже мені миготить, не дивлюсі.
— А раніше міг день і ніч читати, — розповідає його молодша дочка Ярослава Переймибіда, 70 років. — Та він ще, як мама вмерла, то маючи під 100 літ три роки сам дома господарював. Корову тримав, їсти варив, поле обробляв — все, що треба.
Переїхав до дочки після перелому ноги.
— Вертався з Кальоного додому, молоко ніс. І так легонько впав, що навіть молоко не розбив. Але до хати приліз рачки. В 80 і 90 років переніс операції на сечовому. То кожна операція як дві, бо ріжуть раз, тримають місяць в лікарні і потім другий. Не всі після такого виходять. За другим разом навіть не хотіли братися. Казали, де такого старого.
Петро Лизан говорить, що дожив до такого віку, бо багато працював усе життя.
— За Польщі ходив по ланах. Міг скосити за день гектар-два.
— Після війни таких, як дід, у колгосп брали як ударну силу, бо молодьожі не було, — каже 59-річний Петро Жовтанський, селищний голова Поморян, до якого входить рідне село довгожителя. — Петро Павлович вночі працював на тракторі, а вдень йшов на ланку. То була не така, як тепер робота по вісім годин, ставали в шостій і лягали в дванадцятій.
— А ше тато не курив, — пригадують дочки. — Казав, що в дитинстві пробував, але хтось то побачив, то він запарпав недопалок десь в льосі, щоб батьки не найшли, і від того часу дзигара в писок не бере. 20 грам і зара може випити, але п'яним ніколи не був. Каву якщо пив, то хіба ячменеву. Забілену і засолоджену. Зараз їсть усе, що дають. Любить пражене молоко з хлібом і маслом, а також солодощі.
Губернатор Львівщини приїжджає до довгожителя о пів на восьму вечора.
— Приїхали пізно, але вітали гарно, — розповідає онука 40-річна Марія Кушнір. — Подарували пральну машинку-автомат. Наперед питали, що нам треба. То ми й сказали. Перше щось говорили, що задорого, але врешті привезли.
Родинне святкування довголіття перенесли на 12 липня — одночасно з його іменинами. Двоє дітей Петра Лизана померли, як і двоє зятів живих дочок. Має 10 онуків, 25 правнуків та одного праправнука.
3 
1
Коментарі