Парижанин 23-річний Х'юга Канела приїхав до Умані на Черкащині шукати родичів.
Каже, що під час Другої світової війни його баба Надія Павловська потрапила до німецького табору, як і багато українок.
— Там вона познайомилася з моїм дідусем, своїм майбутнім чоловіком — іспанцем Алехандро Канелою. Разом вони і втекли. Планували оселитися в Іспанії, але не отримали дозволу, тому переїхали до Франції. Бабуся і дідусь мали двоє дітей — мого батька Марка та його брата Жоржа.
Мати Х'юги працює в бібліотеці, батько — веб-дизайнер.
— У мене є брат Робін, йому 20 років. Хотіли поїхати на пошуки усією родиною. Але це проблематично.
В Україні у бабусі Канели залишилися троє сестер: Ольга, Валентина та Ганна.
— Знаю, що Валентина померла. Чи живі Ольга та Ганна — невідомо. Родом бабуся та її сестри із села Тишківка.
В Україні є чотири таких села. Х'юга виїхав до Тишківки на Чернігівщині. Селяни допомогли йому розшукати рідню.
У Києві знайшов родичку Валентину Гаріст, 56 років.
— Моя свекруха Валентина — рідна сестра Надії, — розказує телефоном Валентина. — Після війни Надя шукала сестер, а вони її. Тоді був іще Радянський Союз, важче було шукати. Не було ні "Жди меня", ні інтернету. Але через 15 років вони списалися нарешті й потім зустрілися. Свекруха розказувала, що Надія приїжджала з малим Мариком у Тишківку, а 1975-го свекруху запросила до Парижа. Як Надія померла, зв'язок обірвався. Ми дуже раді, що Х'юга сам приїхав. Нашу адресу йому дала сусідка моєї свекрухи в Прилуках. Після її смерті ми там будинок продали.
Родичі спілкувалися через перекладача.
— Наварили йому борщу, натушили картоплі, зробили млинців, то йому дуже сподобалося. Чоловік купив сопілку, матрьошок, а я подарувала вишитого рушника. Посадили його на потяг до Кракова.
Коментарі
1