Четвер, 31 січня 2008 19:45

Падчірка судиться з вітчимом за хату з тріщинами

Автор: фото: Геннадій ГНИП
  Іван Пономарчук із Куликівки на Чернігівщині біля своєї хати на вул. Зеленій. Помешкання купили разом із другою дружиною Вірою Силенко. На порозі (на задньому плані) квартирантка Пономарчука Паша Дубель
Іван Пономарчук із Куликівки на Чернігівщині біля своєї хати на вул. Зеленій. Помешкання купили разом із другою дружиною Вірою Силенко. На порозі (на задньому плані) квартирантка Пономарчука Паша Дубель

"Ми з чоловіком уже люди старі, сили не ті. Рішили продати будинок. І отут началися наші проблеми. Об"явилась нерідна дочка чоловіка, яка хоче відсудити частину майна.

Чоловік жив із першою дружиною Ганною Макарівною Пономарчук на вул. Пролетарській, 14. Нажили все, що в селі треба: построїли нову хату, в ній мешкали 20 років. Його дружина померла. Хата залишилася її донці від першого шлюбу. Своїх дітей у них не було. Другий будинок на вул. Набережній чоловік уже доводив до ладу сам, після смерті жінки. Але не оформив документів, не зареєстрував. А падчірка тепер хоче частку того дому. Суд ніяк не відбудеться, бо кожен раз новий заповіт... Нотаріус Чміль Г. І. не хоче оформити документи, бо в зговорі з Лузан (дочкою) і суддею. Моєму чоловікові важко ходити до суду, нотаріуса, він учасник війни. Але його тягають. А послідній раз, як ми прийшли оформляти купівлю-продаж, на нас викликали міліцію. І вигнали з кабінету..."

Такий лист у редакцію надійшов із райцентру Куликівка на Чернігівщині. Його написала друга дружина 79-річного Івана Пономарчука Віра Силенко.

Чоловіка зустрічаю на подвір"ї його будинку в райцентрі, на вул. Зеленій. Обпираючись на ціпок, він повертається від сусідів. У дворі стоять дві хати: більша — обшальована, менша — обкладена білою цеглою.

— Віри нема, поїхала. Та можу я розказать. У великій хаті живе Віра, а в меншій — я. Заходь у мій барліг, — запрошує Іван Родіонович. Дістає з кишені й виставляє на стіл чвертку горілки. Пропонує пригоститися.

У хаті сидить квартирантка, що живе в "барлозі" Пономарчука — 64-річна Паша Дубель. Її ліжко стоїть поруч із господаревим.

— Уже майже рік судимося з падчіркою Оленою, — каже Пономарчук. — Вона хоче частку будинку в центрі селища, на вулиці Набережній. Претензій до хати від Лєни не було. А як почула, що ми зібралися її продавати, десь об"явилася копія заповіту першої жінки. Подавали запити в які тільки можна архіви, оригіналу завещанія ніде нема. Тільки копії. Один суддя, Морозов, прийняв рішення на нашу користь, а всі інші — на Лєнкину. Нотаріус не хоче реєструвать хату на нас, каже, зайдіть пізніше. Останнім разом, наприкінці літа, ми прийшли до нього реєструвать. Я розізлився. А був із палкою. "Ух,— кажу, — тебе б по лисині вдарити". І замахнувся ціпком. Нотаріус викликав міліцію. Прибігли три лейтенанти, стали розбиратись. Міліціонер почитав рішення суду й питає в нотаріуса: "Ти чого не підписуєш?" А той каже: "Це моє діло".

— Ми подали зустрічний позов, відсудили в листопаді-грудні півхати Лєни на Пролетарській, — додає по телефону Віра Силенко. — Та хочем заключить із нею мирну угоду, що ми не маєм претензій до її хати, а вона до нашої.

Олену Лузан, падчірку Пономарчука, розшукали в лікарні в Чернігові. 58-річна жінка говорить кволо.

Нотаріус не хоче реєструвать хату на нас

— Я дуже погано почуваюся, тому коментувати нічого не можу. Через стан здоров"я суди, мабуть, буду переносити, — говорить вона.

— Є не одне судове рішення в цій справі, — зауважує куликівський державний нотаріус Григорій Чміль. — Ніжинський суд присудив півбудинку на вулиці  Набережній падчірці. Це рішення не раз оскаржувалося й залишилося в силі. Іван Пономарчук та його співмешканка Силенко хочуть, щоб будинок належав тільки їм. Тому вони чіпляються: то заповіт неправильний, то чому він не на такому бланку. В обласному архіві Олені Лузан видали спочатку копію заповіту на звичайному папері, а потім дублікат — на гербовому.

Сусіди Пономарчука і його нерідної доньки не розуміють, через що ті сваряться.

— Хата не стоїть тих забот, що вони затіяли. Вона ж зроблена з ракушняку, вся потріскалась, — запевняє сусід Андрій Титаренко, 83 роки.

— А ви бачили тріщину зі зворотного боку? — веде показувати інший сусід Петро Гринь, 70 років. — Он вона, кулак можна просунути. Хазяїн казав, що тут колись був колодязь, от земля і просіла. Кут хати відвалився. Щоб можна було в хаті жить, її, по-хорошому, треба розбирать і перекладать.

Віра Силенко стверджує: через те, що будинок розташований у центрі села, за нього покупці вже готові заплатити $6 тис.

На думку чернігівського адвоката Олега Заболотного, 27 років, Вірі Силенко слід звернутися до адвоката з досвідом ведення справ про нерухомість.

— Адвокат має більше повноважень, ніж юрист-консультант. На підставі ордеру він може знайомитися з матеріалами судових справ, направляти запити до різних установ. Описана в листі ситуація не свідчить, що державний нотаріус і судді діяли незаконно.

Безкоштовну юридичну допомогу можна отримати в районному управлінні юстиції або у громадських правозахисних організаціях Чернігова.

Зараз ви читаєте новину «Падчірка судиться з вітчимом за хату з тріщинами». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода