"Ми з чоловіком уже люди старі, сили не ті. Рішили продати будинок. І отут началися наші проблеми. Об"явилась нерідна дочка чоловіка, яка хоче відсудити частину майна.

Чоловік жив із першою дружиною Ганною Макарівною Пономарчук на вул. Пролетарській, 14. Нажили все, що в селі треба: построїли нову хату, в ній мешкали 20 років. Його дружина померла. Хата залишилася її донці від першого шлюбу. Своїх дітей у них не було. Другий будинок на вул. Набережній чоловік уже доводив до ладу сам, після смерті жінки. Але не оформив документів, не зареєстрував. А падчірка тепер хоче частку того дому. Суд ніяк не відбудеться, бо кожен раз новий заповіт... Нотаріус Чміль Г. І. не хоче оформити документи, бо в зговорі з Лузан (дочкою) і суддею. Моєму чоловікові важко ходити до суду, нотаріуса, він учасник війни. Але його тягають. А послідній раз, як ми прийшли оформляти купівлю-продаж, на нас викликали міліцію. І вигнали з кабінету..."

Такий лист у редакцію надійшов із райцентру Куликівка на Чернігівщині. Його написала друга дружина 79-річного Івана Пономарчука Віра Силенко.

Чоловіка зустрічаю на подвір"ї його будинку в райцентрі, на вул. Зеленій. Обпираючись на ціпок, він повертається від сусідів. У дворі стоять дві хати: більша — обшальована, менша — обкладена білою цеглою.

— Віри нема, поїхала. Та можу я розказать. У великій хаті живе Віра, а в меншій — я. Заходь у мій барліг, — запрошує Іван Родіонович. Дістає з кишені й виставляє на стіл чвертку горілки. Пропонує пригоститися.

У хаті сидить квартирантка, що живе в "барлозі" Пономарчука — 64-річна Паша Дубель. Її ліжко стоїть поруч із господаревим.

— Уже майже рік судимося з падчіркою Оленою, — каже Пономарчук. — Вона хоче частку будинку в центрі селища, на вулиці Набережній. Претензій до хати від Лєни не було. А як почула, що ми зібралися її продавати, десь об"явилася копія заповіту першої жінки. Подавали запити в які тільки можна архіви, оригіналу завещанія ніде нема. Тільки копії. Один суддя, Морозов, прийняв рішення на нашу користь, а всі інші — на Лєнкину. Нотаріус не хоче реєструвать хату на нас, каже, зайдіть пізніше. Останнім разом, наприкінці літа, ми прийшли до нього реєструвать. Я розізлився. А був із палкою. "Ух,— кажу, — тебе б по лисині вдарити". І замахнувся ціпком. Нотаріус викликав міліцію. Прибігли три лейтенанти, стали розбиратись. Міліціонер почитав рішення суду й питає в нотаріуса: "Ти чого не підписуєш?" А той каже: "Це моє діло".

— Ми подали зустрічний позов, відсудили в листопаді-грудні півхати Лєни на Пролетарській, — додає по телефону Віра Силенко. — Та хочем заключить із нею мирну угоду, що ми не маєм претензій до її хати, а вона до нашої.

Олену Лузан, падчірку Пономарчука, розшукали в лікарні в Чернігові. 58-річна жінка говорить кволо.

Нотаріус не хоче реєструвать хату на нас

— Я дуже погано почуваюся, тому коментувати нічого не можу. Через стан здоров"я суди, мабуть, буду переносити, — говорить вона.

— Є не одне судове рішення в цій справі, — зауважує куликівський державний нотаріус Григорій Чміль. — Ніжинський суд присудив півбудинку на вулиці  Набережній падчірці. Це рішення не раз оскаржувалося й залишилося в силі. Іван Пономарчук та його співмешканка Силенко хочуть, щоб будинок належав тільки їм. Тому вони чіпляються: то заповіт неправильний, то чому він не на такому бланку. В обласному архіві Олені Лузан видали спочатку копію заповіту на звичайному папері, а потім дублікат — на гербовому.

Сусіди Пономарчука і його нерідної доньки не розуміють, через що ті сваряться.

— Хата не стоїть тих забот, що вони затіяли. Вона ж зроблена з ракушняку, вся потріскалась, — запевняє сусід Андрій Титаренко, 83 роки.

— А ви бачили тріщину зі зворотного боку? — веде показувати інший сусід Петро Гринь, 70 років. — Он вона, кулак можна просунути. Хазяїн казав, що тут колись був колодязь, от земля і просіла. Кут хати відвалився. Щоб можна було в хаті жить, її, по-хорошому, треба розбирать і перекладать.

Віра Силенко стверджує: через те, що будинок розташований у центрі села, за нього покупці вже готові заплатити $6 тис.

На думку чернігівського адвоката Олега Заболотного, 27 років, Вірі Силенко слід звернутися до адвоката з досвідом ведення справ про нерухомість.

— Адвокат має більше повноважень, ніж юрист-консультант. На підставі ордеру він може знайомитися з матеріалами судових справ, направляти запити до різних установ. Описана в листі ситуація не свідчить, що державний нотаріус і судді діяли незаконно.

Безкоштовну юридичну допомогу можна отримати в районному управлінні юстиції або у громадських правозахисних організаціях Чернігова.

×