— Сидіти поки що сам не можу. Але вже частково рухаю правою рукою. Лівою ледь-ледь ворушу. Хоч кінцівок не відчуваю, але всередині їх є постійний біль, — каже 22-річний Максим Калінчук із Житомира. Чотири роки тому отримав тяжку травму шийного хребця. Його паралізувало. Тоді почав малювати картини. Пензлик тримає зубами.
Максим травмувався на роботі у центрі "Острів розваг". Там працював оператором атракціонів у батутному комплексі.
— Якось на роботі близько третьої дня було багато дітей, — згадує Калінчук. — Усі просили мене показати подвійне сальто вперед. Я зробив і відстрибнув у спеціальну яму з поролоновими кубиками. Вони розсунулися. Впав головою на бетонну підлогу. Від сильного удару знепритомнів. Коли привели до тями, не відчував тіла.
Працівники центру одразу не могли вирішити, що зі мною робити. Подзвонили мамі, сказали, що я зомлів. Вона приїхала раніше, ніж швидка допомога.
Обстеження показало, що в Максима ушкоджений четвертий шийний хребець.
— Лікар сказав, що треба ставити імплантат, — продовжує він. — Мали прооперувати того ж вечора. Але чогось відклали на наступний день. Виявилося, лікар думав, що не виживу. Боявся, аби не помер у нього на операційному столі. Зранку зайшов у палату довідатися, чи я ще живий. Опісля взявся оперувати.
Я два тижні був в реанімації, мав проблеми з легенями. Хотіли підключати до апарата штучного дихання. Але справився сам. Ще п'ять місяців пролежав у нейрохірургії.
Під час реабілітації у Львові зустрів аніматора Світлану. Працювала з дітьми, атошниками, "спинальниками", "шийниками". Серед її занять було малювання. Кажу: "Я теж хотів би помалювати".
Світлана прийшла до мене в номер з фарбами та папером. Узяла в зуби пензлика, іншого дала мені. Тоді почав за нею виводити букви. Було складно, але не здавався. Удома малювати допомагає друг Вася. Тримає полотно, розмішує фарби, виводить складні для мене лінії.
Роботи виставляю в "Інстаграмі". В ціну картини входить сума затрат на матеріали, а за саму роботу прошу платити на свій розсуд. Першим замовником була дівчина з Харкова. Вислала мені фото, щоб зобразив її. Трудився по кілька годин на день. Через пару тижнів портрет був готовий.
Максиму потрібна постійна реабілітація. Місячний курс коштує від 50 до 150 тис. грн.
— Для нашої сім'ї — це просто космічна сума. Але не хочу провести решту життя в інвалідному візку. Лікарі дають надію, що зможу ходити, — додає чоловік. — Витримав понад півтори тисячі днів наполегливої фізичної роботи, щоб знову ходити. Хочу стати першим "шийником", який повернеться до звичайного життя. Вдома займаюся з реабілітологом. Година коштує 300 гривень. Зі сторонньою допомогою стою по півгодини на тренажері. Раніше не міг і хвилини — непритомнів. Потрібен спеціальний тренажер — імітатор ходьби. Саморобний продають за 10 тисяч гривень. Професійний значно ефективніший, але коштує 260 тисяч.
До травми Максим Калінчук навчався в коледжі на кухаря-технолога. За рік продовжив навчання на індивідуальних заняттях. Отримав диплом. За ним доглядає мати 45-річна Наталія. До того працювала технологом напівфабрикатів. Батько 45-річний Руслан — газоелектрозварник. Мають дочку Карину, 5 років. Син 26-річний Вадим із сім'єю живе окремо в Житомирі.
Охочі допомогти Максиму Калінчуку можуть переказати гроші на картку ПриватБанку: 4149 4978 3995 2241 (Калінчук Максим Русланович). Телефон для замовлення картин: 063 633 69 95.
2 
1
Коментарі