— За життя встигла зробити все, що хотіла, — казала в одному з останніх інтерв'ю перекладачка Ольга СЕНЮК. 9 червня за нею справили дев'ятини. Померла у перший день літа на своє 90-річчя. Мала хворе серце.
Була родом із села Підгайчики Коломийського району на Івано-Франківщині. Закінчила філологічний факультет Чернівецького університету та аспірантуру кафедри англійської мови Київського університету ім. Тараса Шевченка. Працювала редактором у столичному видавництві "Веселка", була науковим співробітником Київського історичного музею.
Перекладала зі шведської, норвезької, англійської, данської та ісландської мов. Завдяки їй українською вийшли майже 100 книжок зарубіжних авторів. Найвідоміші — "Ляльковий дім" Генріка Ібсена, "Малюк і Карлсон, який живе на даху" та "Пеппі Довгапанчоха" Астрід Ліндгрен. Була заміжня за перекладачем Євгеном Поповичем. Чоловіка поховала у липні 2007-го.
— За радянських часів українську мову хотіли звести до діалекту, а нашу літературу — до провінційного рівня, — говорила Ольга Дмитрівна. — Тому переклади іноземної літератури заохочували російською, а нас із чоловіком постійно переслідували. Ми знали, що за нами стежать, та намагалися робити своє і не примішувати туди політику. Якось мені два роки не дозволяли перекладати. Говорили керівникам у видавництві і не давали роботи. Та я була єдиним фахівцем зі скандинавських мов. Директор наш спеціально ходив у ЦК і просив, щоб мені дозволили працювати. І мені тільки через це почали давати по книжці в рік. Робили так, щоб я не мала за що жити і знала, що в них на гачку. Але в нас город був, були мами, то ми не пропадали.
Ольгу Сенюк поховали на Байковому кладовищі поряд із чоловіком. Дітей у них не було.
7 
35413
Коментарі