— Я не азартна людина, тому ніколи в лотерею не грала. А в те, що від "Газети по-українськи" можна приз виграти, повірила. Читала, що люди виграють. Двічі квитанцію з передплати відправляла на розіграш. Нарешті пощастило, — розповідає 51-річна Олена Гузь із міста Новоград-Волинський Житомирської області.
Передплатила "Газету по-українськи" та за результатами розіграшу отримала від редакції мікрохвильову піч.
— Про виграш сказала телефоном мама мого учня, — каже Олена Олексіївна. — Вона першою побачила в газеті. Я зраділа, а колеги не повірили.
Працює вчителем англійської мови. Чоловік Анатолій — в охоронній фірмі.
— Подарунок я віддала дітям. Син із невісткою та онучком Артемом живуть у Житомирі. Їм мікрохвильовка потрібніша. Чи дитині щось розігріть швиденько, чи собі після роботи, — додає Олена Олексіївна.
На кожні вихідні подружжя їде в село до батьків.
— Батьки уже немолоді. Хочеться побути з ними. У п'ятницю після уроків одразу їду. Перед тим на пошті забираю "Газету по-українськи". Швиденько перечитую. Люблю історію, культуру, про традиції та подорожі читати. А батьки розтягають задоволення на тиждень, читають від першої до останньої сторінки. Якось ми закручували кабачки на зиму за рецептом із газети. Мамі дуже подобається рубрика "Сад-город". Робить вирізки, наклеює у зошит. Батько більше цікавиться політикою та спортом. Часто обговорюємо прочитане, але ніколи не сперечаємося. Наша сім'я — дуже патріотична.
"Газету по-українськи" Олена Гузь передплачує три роки.
— Поїхала на курси. Взяла в когось подивитися. То був не свіжий номер, але все одно цікаво читати, — говорить Олена Олексіївна. — Доступна мова, хороший шрифт. Приємно брати таку газету до рук. Пішла на пошту й виписала. На наступний рік знову передплачу й відправлю квитанцію на розіграш. Навіть якщо виграю чашку із логотипом, буду дуже рада.
2 
1
Коментарі