61-річний Олександр Гололобов із села Андрiївка Старобешiвського району на Донеччині чеканить металеві фігури в людський зріст. На в"їзді до села поставив козака, який тримає вивіску "Радгосп Бешiвський". Уздовж вул. Тельмана, на якій живе, встановив лелек.
Ворота свого будинку прикрасив об"ємним зображенням дівчини з букетом червоних тюльпанів. Їй назустріч козак веде за вуздечку коня. Говорять, чорнобрива козачка на воротах схожа на дочку Олександра Івановича, що померла.
Над воротами стоять стрільці з гарматою. Ліворуч височіє російський козак завбільшки з дорослу людину, праворуч — такий самий запорожець.
Господар малює зеленою фарбою огорожу.
— Хтось ганяє голубiв, я фігури роблю. Що з того, — стенає плечима. — Ось це Григорій Мелехов із "Тихого Дону". А то — запорожець. За його спиною на стіну почепив тачанку з махновцями. По нашій вулиці Махно колись проїздив.
Над будинком височіє металевий купол із хрестом, як у церкві. Перед ним фігура священика, який простяг руку до вулиці. На куполі сидять два янголи. Балкон другого поверху підтримує русалка.
— Купол поставив іще при радянській владі, років 25 тому. Узяв дозвіл у церкві. Фігурка священика ніби говорить: "Кайтеся, грішники". З влади ніхто слова не сказав. Батюшка, який давав благословення, приїхав подивитися і залишився незадоволений. На будинку є Горинич і Баба Яга. Батюшка нахмурився, сказав: "Прибери відьму". А я не послухався.
Сім років тому в райцентрі відкрили православний храм. Розташували в колишньому кінотеатрі та встановили купол, який викував умілець.
— Він має 3 метри в діаметрі. Зробив його за два тижні. Пропонували куполи за гроші робити, та я відмовився. До старості з сім"єю мало часу проводив, по заробітках їздив. Хочу тепер із ними побути.
На художника Олександр Іванович не вчився.
— У мене й так не менше шести професій. Працював зварювальником, осмотрщиком на залізничній станції Каракуба, шоферував, довго був у шахті. 20 будинків поставив за 10 років. Он дім на нашій вулиці, 10 на 12 метрів, за три місяці здав під ключ. І свою хату сам побудував.
Живе з дружиною Галиною Михайлівною, сином Олександром, невісткою і трьома онуками.
— Рідні моїх фігур не люблять, бо трачу на хобі всю пенсію — 2 тисячі гривень, — фарбує паркан далі. — На хліб заробляю ремонтом автомобільних кузовів.
Сусіди до скульптур Олександра Івановича байдужі. Вдячні, що безкоштовно зварив і уклав труби, якими до села провели воду.
— Такого, як Олександр Іванович, у кіно бачив. У якомусь фільмі мужика, який був у дитсадках за Діда Мороза, попросили знятися в Голлівуді. Він каже: "Який Голлівуд? У мене ялинки на носі!" — говорить місцевий житель, називається Васильовичем. — Іванович міг би гроші заробляти на своєму таланті. А грається своїми скульптурами, наче дитя.
2 
1
Коментарі