Ексклюзиви
Середа, 13 лютого 2008 15:47

Олег Серба виніс із вогню хлопчика та стару жінку

31 січня киянин Олег Серба, 19 років, виніс із палаючої квартири 3-річного Богдана Кузьменка та його прабабусю Антоніну Ігнатівну, 64 роки. Жінка померла у "швидкій", а хлопчик вижив.

Пожежа сталася в будинку по вул. Прирічній, 19 у столиці. Серба живе неподалік на вул. Північній. Хлопець навчається у вечірній школі N328. Того дня пішов до друга Юрія зробити ксерокопію екзаменаційних білетів.

— Юра мешкає на першому поверсі, а пожежа сталася на другому, — пояснює Олег. — Я побіг туди, спробував вибити броньовані двері, але не міг. Оббіг навколо будинку й по газовій трубі заліз на балкон. Кулаком розбив скло. У квартирі було багато диму, — прокашлюється хлопець. — Не міг навіть відкрити очі. Почав мацати підлогу. У коридорі намацав бабусю з дитиною. Вони лежали нерухомо. Схопив дитину, виніс на балкон і передав Юрі. Потім до балкону підтяг жінку. Якраз приїхали пожежники і спустили нас.

Додає, що рятувальники в підпалі підозрюють маленького Богдана.

— Малий каже, що над ліжком зірвалася лампочка. Іскри впали на ліжко, і воно почало тліти. Бабуся саме спала. Друг казав, що та бабулька пила по повній, — уточнює Олег.

Батьки хлопчика були на роботі. Запитую, чи якось віддячили йому за врятовану дитину.

— Я бачив лише маму Богдана — Альону. Вона мені крізь зуби "дякую" сказала, і все. А папашу не бачив взагалі, — опускає очі він.

Серба працює на автомийці. Він прийшов із нічної зміни. Каже, що хоче спати. У двокімнатній квартирі хлопець мешкає з бабусею, 53-річною Людмилою Орламівною, та дідусем Петром Михайловичем, 65 років.

— Мій батько Ігор шість років тому загинув на роботі, — тре очі Олег. — Був машиністом-рульовим на річковому флоті. Говорили, випав за борт, ударився головою об корму й утопився. Із мамою Мариною тато розлучився, ще коли мені було три роки. Через п"ять років мама вийшла заміж за Олексія. Продала двокімнатну квартиру в Києві й купила хату в селі Матвіїха Володарського району на Київщині.

На столі в хлопця стоять дві півлітрові банки з різнокольоровими тюльпанами. Ще дві — в іншій кімнаті.

— Це бабусі вручив Олесь Довгий, — каже про заступника київського мера. — А мені подарував плазмовий телевізор "Самсунґ". Ще пообіцяв допомогти підшукати роботу — кращу, ніж на автомийці. Бо там важко.

Говорить, на хорошу роботу не беруть через судимість. Два роки тому Серба попався на крадіжці.

— Із другом Ярославом ввечері пішли до його однокласника Ігоря, — згадує він. — Я з Ігорем сидів на кухні, а Ярослав пішов у кімнату. Там спала мама, біля ліжка на зарядці стояли два телефони "Сіменс". Він узяв їх. Жінка поскаржилася в міліцію.

За крадіжку Олега засудили на рік і дев"ять місяців. Термін відбував на Полтавщині.

— У казармі спало по сто чоловік. Давали борщ, де плавала одна капустинка, — скаржиться. — А каша перлова чи пшенична лише на воді й не солена. Дід щомісяця привозив мені торби з їжею й солодке. Перші місяці в колонії мене били. Розбирав кабелі, на пилорамі працював. Після тюрми став спокійнішим. Красти більше не тягне.

Цікавлюся, чи має дівчину.

Сусідка каже, що врятований Богдан — син Олега Серби

— Не маю, — зізнається хлопець. — 2002-го на набережній Дніпра познайомився з двома подружками. Із однією — Альоною, зустрічався півроку. А тоді став зустрічатися з другою — Лєною. Коли сів, вона знайшла іншого.

На столі лежать два романи Дарії Донцової та книжка "Острів скарбів".

— Деколи читаю, — позіхає Олег.

У сусідній кімнаті дідусь Петро Михайлович читає газету.

— Онуком ми гордимося, — знімає він окуляри. — Не знаю, чи наважився б я вскочити до тієї квартири. Хоч працював у шахті й різне бачив.

Сусідка Кузьменків Ніна каже, що врятований Богдан — син Олега Серби.

— Альонка стала сиротою у два роки, — розповідає про свою сусідку 19-річну Олену Кузьменко, матір хлопчика. — Її мама загинула: в руках вибухнув балон, яким газують воду. Осколки попали в сонну артерію. Батька Альони за кілька місяців хтось підрізав. Дівчинку виховувала баба Тоня. Альонка з Олегом трохи жили разом. У 16 років вона народила Богданчика. Коли Олега посадили, вона зійшлася з Костиком — він продає диски на Лук"янівському базарі. А сина після пожежі відвезла до Житомира, до Костикової мами. Малий погано говорить. Може, в селі якась бабуся йому пошепче.

1988, 23 травня — Олег Серба народився в Києві в родині моряка та кур"єрки
1991 — розлучилися батьки
1992 — дід подарував велосипед "Зайчик"
1995 — пішов до школи N245, у 8 класі перейшов до школи N398
2002 — загинув батько
2007, 23 лютого — Олег вийшов із тюрми

Зараз ви читаєте новину «Олег Серба виніс із вогню хлопчика та стару жінку». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода