Тиждень тому 29-річний інвалід Олег Іваненко з Броварів придбав "мерседес" із ручним керуванням.
— Такої машини ніхто не має в Україні, — розповідає Олег. — Зробили в Німеччині на індивідуальне замовлення. Авто бордового кольору, хотів таке з дитинства.
Іваненко сидить на візку за столом у своєму кабінеті. Чотири роки тому він відкрив нотаріальну контору у Броварах на Київщині. Біля приміщення — чорний джип. Передній бампер відбитий.
— Помічники потрапили в аварію, — пояснює. — Відремонтую й віддам батькові. Для мене існують лише дві марки автомобілів: "Мерседес" і решта. Першого подарував тато у 1998-му. Машину пригнали без розтаможки з-за кордону. Старенька, але файна така, біла. Їхав нею Андріївським узвозом по бруківці, підрізала "волга". Розвернуло двічі, ледве викрутив кермо. Через три роки "мерседес" продали.
У кабінет без стуку заходить секретарка Вікторія у квітчастій сукні. Кладе на стіл стос аркушів. Олег кволою рукою підписує папери, потім ставить печатку.
— Відкрити контору допоміг Василь Онопенко, голова Верховного суду. Мій батько Валерій Іванович робив йому ремонт у квартирі, ставив двері. Дружині Онопенка обмовився, що хочемо відкрити нотаріальну контору. Вона попросила Василя Васильовича допомогти.
Каже, конторою здебільшого керує батько. Раніше він виготовляв двері.
— Мені ніколи. У Броварах створив центр реабілітації інвалідів. По місту пустив кілька автобусів із підйомниками для людей на візках. Зробили заїзди в магазини, звукові світлофори для незрячих, обладнали стоянки. Тепер друг із Росії хоче переселитися у Бровари. Усе роблю своїми коштами, депутати і слухати не хочуть.
друг із Росії хоче переселитися у Бровари
У Криму Іваненко має брокерську контору, співвласник одного з тамтешніх готелів.
Говорить, на візку вже 14 років. Ноги паралізовані.
— Я професійно займався плаванням, — веде далі. — Із друзями поїхав на базу відпочинку. На Івана Купала увечері пішов купатися. Там зустрів гарну дівчину, хотів похизуватися. Розігнався і стрибнув головою у пісок і зламав шию. Річка виявилася мілкою. А дівчина навіть не подивилася, розвернулася і пішла. Мене знайшли рибалки, думали, що п"яний.
Згадує, лікарі не давали гарантії, що житиме.
— У палаті було восьмеро чоловік, шістьох вивезли в морг. Два з половиною місяці мав температуру під 40. Навколо голови прив"язали желізяку, у череп вставили два шурупи. До желізяки причепили гирю, щоб витягувати хребет. Щодня пив по 40 таблеток.
За три роки Олег знову почав плавати. Батько облаштував йому басейн удома. 2002-го в Англії Іваненко хотів встановити рекорд: стилем батерфляй пропливти 50 м без жодного подиху.
— Пару метрів не доплив, зупинилося серце. У ті дві хвилини наснилося, що біля мене жінка в білому. Відкриваю очі, а мені нєгра іскуствєнноє диханіє робить, — каже. — Я так злякався.
24 грудня 2007-го в Києві Іваненко таки встановив рекорд. його занесли до Книги рекордів України. Грамоту зберігає на металевому сейфі.
Олег неодружений. Про жінок розповідає неохоче.
— Подобаються розумні, жіночні і ті, які знають собі ціну, — крутить позолочену ручку. — Закохуюся часто. У дитячому садку полюбив Оксану, була дуже гарна. А я — товстий і з великою головою, але найсильніший. Я їй пальто зі шкафчика подавав, займав найкраще місце у столовій.
На лівому мізинці в Іваненка золотий перстень із шістьма алмазами та бордовим рубіном. Пояснює, що подарував сам собі кілька років тому на день народження.
— Скоро мені буде 30. Планую зібрати 10 друзів і поїхати святкувати в Каліфорнію.
1978, 29 грудня — Олег Іваненко народився в місті Бровари на Київщині в сім"ї технолога
1993, 7 липня — зламав шию
1995 — вступив до Київського національного економічного університету. Має освіту економіста і юриста
2001 — створив центр реабілітації для інвалідів у Броварах
2003 — на змаганнях у Лондоні зупинилося серце
2004 — відкрив власну нотаріальну контору
2007, 24 грудня — потрапив до Книги рекордів України
4 
1
Коментарі
7