На 66-му році життя в московській приватній клініці помер актор Олег Янковський. Серце зупинилося вчора о 6.30. Його поховають на так званій "алеї акторів" поруч із Михайлом Ульяновим і Кларою Лучко на Новодівичому цвинтарі російської столиці в п"ятницю.
На початку року в Олега Івановича виявили рак підшлункової залози. Хвороба була запущена. У клініці німецького міста Ессен актор проходив курс хіміотерапії. Наприкінці квітня його у вкрай важкому стані забрали в лікарню зі сцени театру "Ленком" — відкрилася внутрішня кровотеча. За два тижні Янковського виписали. Але почувався він погано.
— Олег відчайдушно чіплявся за життя, боровся з усіх сил, — каже художній керівник "Ленкому" Марк Захаров, 75 років. — Він усіх нас надихав на оптимізм. Я бачився з Олегом незадовго до його смерті. Ніякого похоронного настрою в нього не було. Зазвичай, люди відчувають наближення смерті, складають заповіти. Але це не у випадку із Янковським. Він хотів жити.
18 лютого Олег Янковський востаннє вийшов на сцену "Ленкому" у виставі "Весілля".
— Как жаль уходить-то от вас. А я к следующему году новый мундир себе справлю. Только вы ждать-то не станете. Жаль-жаль. Прощайте, — сказав словами свого героя Жевакіна і пішов зі сцени. Глядачі плакали.
23 лютого актор відзначив 65-річчя. До ювілею президент Росії Дмитро Медведєв нагородив його почесним орденом "За заслуги перед Вітчизною" другого ступеня.
Олег Янковський народився в Казахстані, у місті Джезказган. Його батько Іван Павлович походив із польських дворян, був репресований. Мати Марина Іванівна працювала бухгалтером, сама виховувала трьох синів. Родина бідувала. Хлопці ходили в обносках, жили в 14-метровій кімнатці.
13-річним Олег переїхав до Москви. Його забрав старший на 12 років брат Ростислав, який учився на актора. Він і вивів Олега на сцену — замінити актрису, яка грала епізодичну роль хлопчика у виставі "Барабанщиця".
Янковський збирався стати стоматологом. Побачив оголошення про прийом до театрального училища.
— Янковський? А вас уже прийняли, — почув, коли подав туди документи. Виявилося, що іспити потайки склав його брат Микола, старший на п"ять років. Своїм місцем в училищі він поступився Олегові.
На другому курсі Янковський одружився з третьокурсницею Людмилою Зоріною.
— Вона була примітною — красивою, рудою і надзвичайно талановитою, — розповідав Олег Іванович. — А мати вчила мене і братів: "Якщо вирішив одружуватися — то це вже на все життя".
Олег відчайдушно чіплявся за життя, боровся з усіх сил
Зоріна працювала в Саратовському муздрамтеатрі, була популярною. Однак заради чоловіка відмовилася від кар"єри. Відтоді стала супроводжувати Янковського на зйомках і репетиціях.
Поворотом у кар"єрі Олега Янковського стала зустріч 1968-го із режисером Володимиром Басовим, який тоді збирався знімати фільм "Щит і меч". Басов побачив Янковського в ресторані за сусіднім столом. Відразу сказав дружині, що той ідеально підійшов би на роль Генріха Шварцкопфа.
— Але спробуй знайди артиста з таким розумним обличчям, — додав. — Мабуть, він якийсь фізик чи філолог.
Їх познайомили асистенти Басова. Після фільму "Щит і меч" Янковський став популярним. Із кінця 1970-х він багато знімався. Найвідоміші стрічки артиста — "Той самий Мюнхґаузен", "Дім, який збудував Свіфт", "Звичайне диво". Загалом за 40 років кінокар"єри Янковський знявся в 73 картинах. Цього року зіграв у фільмі "Іван Грозний і митрополит Філіп", а 2008-го — у "Стилягах".
— Він був надзвичайно фотогенічним. Наче кішка, — каже Марк Захаров. — Як його не знімай — у темряві, при світлі, зліва, справа — все одно він був надзвичайно виразний. Але обличчя беріг, не знімався аби де.
У "Ленкомі" Янковський працював із 1973-го.
— Я ніколи не мріяв про якусь конкретну роль, — зізнався актор. — Який сенс мріяти? Із самого початку нас по життю ведуть. Треба відчувати це. І щодня дякувати долі за те, що ти живеш.
Син Олега Янковського, 40-річний Філіп — теж режисер. У нього двоє дітей — 14-річний Іван та 10-річна Єлизавета.
3 
1
Коментарі
11