"Посварилася з сусідкою, і вона почала робити мені підлості, — пише хмельничанка Оксана Степанівна, 63 роки. — На подвір'ї не росте нічого, один мох. У городі хтось закопує яйця, під вікна підкидає осині кубла. У садку викопала 2-кілограмову залізяку і надщерблену 3-літрову банку з білим блюдечком усередині. Усі дерева та кущі цвітуть гарно, але не дають плодів. Це все сусідка? Чи, може, роблять на зло син із невісткою?"
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Сканує долонею паспортне фото жінки у бежевій блузі.
— Дарма підозрюєте у скоєному дітей. Вони до знахідок не мають відношення. Краще помиріться з сусідкою, бо вона не зупиниться. Тримай друга близько, а ворога — ще ближче. Надокучає біль у колінах. Треба лікувати суглоби.
"Батьки загинули у ДТП 2014 року, — розповідає у листі Сергій з Хмельниччини. — Позаторік виставив будинок на продаж. Люди телефонують і питають, але покупця не можу знайти. Як продати дім швидко і вигідно?"
Вкладає у конверт фото білого цегляного будинку, вкритого шифером. Біоенергетик сканує знімок долонею, заплющує очі.
Продасте восени. Ціну трохи доведеться спустити, але вирученою сумою залишитеся задоволені. Не позичайте гроші родичам. Повернути навряд чи вдасться, ще й наживете ворога. Вкладіть у те, що давно планували купити.
"Маємо проблеми з донькою, — пише киянин Ігор, 66 років. — Оксані 36 років, а вона не заміжня. Красива, розумна, має вищу освіту і хорошу роботу. Але замкнута у собі. Тому стосунки з хлопцями не складаються".
Біоенергетик запалює свічку, обводить нею навколо світлини Оксани — блондинки у довгій білій сукні.
— Буде у вас зять. Не підганяйте доньку до заміжжя. Знаю, що мрієте про весілля й онуків. На все свій час. Краще дайте їй більше свободи. Зустріне судженого під час мандрівки. Хай погоджується на далеке відрядження чи полетить відпочивати за кордон. Їй важко знайти спільну мову з однолітками. Подобаються старші чоловіки".
"На Діану покладали великі надії, — пише 48-річна Ольга Костянтинівна з Київської області. — Мудра і спокійна дитина. Гарно вчилася, хотіла стати лікарем. Але у 16 років завагітніла. Довго не зізнавалася. Коли я зрозуміла, що і до чого, вирішила, що їй краще зробити аборт. Але вночі приснилася покійна мати. Так мене лаяла, що я зрозуміла: дитину треба лишити. Тепер однокласники Діани здають ЗНО, а донька до пологів готується. Плачу щодня, але нічого не можу змінити. Зустрічається з хлопцем, який старший на 4 роки. Спочатку хотіла притягти його до відповідальності. Але не хочу псувати чужій дитині життя. Клянеться, що не знав, що Діана неповнолітня".
— Ви теж першу дитину народили у 17. Не картайте себе, що не встерегли доньку. Краще дайте можливість пов'язати життя із батьком майбутнього онука. Він хлопець непоганий. Житимуть щасливо. Через рік донька поступить у медичне училище.
"Сама не чекала, що на старості закохаюся, — розповідає 61-річна Світлана Володимирівна з Чернівецької області. — Кілька років тому овдовіла. Думала, лишуся сама, але полюбила іншого чоловіка. Він із жінкою довго не жив. Мабуть, тому мені з ним так непросто. Іноді шкодую, що покинула рідну хату і переїхала до нього. Доньку на роботі недавно скоротили. Вона знайшла собі кращу посаду. Та хлопець вмовляє її покинути все і переїхати в інше місто. Чи складуться у них стосунки?"
— Донька нехай їде за судженим. Будуть разом, скоро покличе заміж. Та й роботу там знайде не гіршу, ніж вдома. А вам треба пожити для себе, а не догоджати усім навколо. Якщо відчуваєте, що життя під одним дахом з теперішнім чоловіком не робить вас щасливою, може, краще спробувати розпочати стосунки з тим, хто більше достойний вашої уваги. Озирніться довкола і почніть жити в своє задоволення.
"Розшукую рідних батьків, — починає лист Валентина Володимирівна, 66 років, з Полтавської області. — Перед смертю мама зізналася, що мене всиновили. Я знайшла документи, їздила в Молдову шукати рідню. Мене взяли з тамтешнього притулку і привезли в Україну. Прізвище було Арман. Писала на передачу "Жди меня".
— Пошуки вдадуться не з першого разу. Головне, не доручайте документи і гроші посередникам, які обіцяють швидко знайти рідних. Ще раз подайтеся у місто, де народилися. Опублікуйте оголошення про пошуки у кількох виданнях. Може з'ясуватися, що батьки з міста виїхали. Але залишилися люди, які їх пам'ятають і проллють світло на ваше минуле. Зустріч із ними дасть відповіді на багато запитань. Замовте у церкві сорокоуст за батьків.
"Син Олександр народився 2000-го, — пише черкащанка Ніна Іванівна, 69 років. — Закінчив 11 класів, вивчився на тракториста. Але роботи нема. Вже 19 років на носі, а йому все нецікаве. Тільки до телевізора і телефона небайдужий. Пропонували роботу в Києві, але боюся відпускати. Що не візьме в руки, поламає або згубить".
— Більше довіряйте сину, якщо хочете, аби чогось досягнув. Нехай їде у столицю. Там отримає гарний досвід. Якщо не лінуватиметься, матиме достойну роботу з високою зарплатою.
4 
35413
Коментарі