— Батьки не знають, чим займаюся. Думають, проводжу військово-патріотичне навчання для дітей. Сестра знає, але мовчить. Мене не розуміє. Всі знайомі повторюють: "Вам за то денег не платят. Вы что, больные?" — говорить 22-річний Владислав Бігун із Борисполя Київської області. Він — учасник місцевої добровольчої пожежної бригади "Штурм". Виїжджають на пожежі та інші надзвичайні ситуації в місті й районі.

Із пожежниками-добровольцями зустрічаємося на подвір'ї житлового будинку поблизу центру Борисполя. У старому гаражі з червоними дерев'яними ворітьми розташована база "Штурму". Пілот літака 35-річний Ігор Терещенко проводить до входу. Усередині стоять червоно-білий автомобіль і мотоцикл. На вішалці висять кілька комплектів спецодягу та каски.

— Місцевий чоловік нам подарував старий бусік, — каже Ігор. — Ми його відремонтували, встановили цистерну, насос. Вміщається тонна води. Прибуваємо на місце, як правило, швидше за державних пожежників. Їхня частина неподалік від нас.

Бригада "Штурм" існує з 2014‑го. Її створили на випадок військової небезпеки з боку Росії. За минулий рік виїжджала на виклики близько сотні разів. Має 14 добровольців.

— Фізпідготовка — не головне. Головне — здорове серце і дихальні шляхи. Перше, що відчуваєш на пожежі, — нестача повітря. А ще неймовірний тиск. Мій пульсометр часом показує 180 ударів, — пояснює 28-річний Анатолій Степанов-Ліхой. Працює менеджером в авіакомпанії. Чергує на базі вечорами та на вихідних.

— На район нас викликають рідко через погані дороги, — Анатолій перевертає курку. Смажить її на решітці поряд із гаражем. — Виклики отримуємо від диспетчера служби 101. Знайомі дзвонять на мобільні. Виїжджаємо, навіть щоб зняти кота з дерева. Одного знімали двічі за тиждень. Назвали його терористом.

На воротах гаража прикріплені фото з викликів.

— Це ринок горів. Якби наш командир Андрій вчасно не побачив поряд зі складом бочки з паливом, було б багато людських жертв, — розповідає Владислав Бігун. Показує на фото з промисловим приміщенням у вогні. — Їздимо на професійні змагання разом із пожежними ДСНС (Державної служби України з надзвичайних ситуацій. — ГПУ). Їхні методи застаріли. Є завдання на швидкість. Пожежні по драбині залазять на третій поверх, розбивають вікно зі склопакету. Однак у реальному житті крюком його не проб'єш.

Якось на виклику Андрій розбивав дах у магазині. Пожежні хотіли відкривати двері. Так би збільшили тягу, пожежа розрослася б. Андрій зверху просто залив вогонь водою.

З гаража чоловік у пожежній формі виводить червоний мотоцикл.

— Іноді матеріально допомагають заможні люди. Розуміють, що це захист Борисполя та околиць. Ми ж гроші за це не отримуємо, — каже командир "Штурму" 31-річний Андрій Макаров. — Кілька комплектів бойовки — спецуніформи — нам віддали канадські пожежні. Ще каски пересилали. Але ДСНС не віддає, бо посилка приходила на них. Користуємося ментівськими касками з Майдану. Погано, що не можемо дістати професійну машину. ДСНС купує російські. Щоб я купував російське?! Та ну його. Воно ще й не­якісне. Коштують космічних грошей. Із Канади нам пропонують списані авто безплатно. Однак розмитнити їх не можна, бо не відповідають екологічному стандарту Євро-5. Російські так само. Тільки ж вони намалюють у документах все, що хочеш, і проблем нема.

Чоловіки збираються біля дерев'яного столика. Розкладають на ньому овочі, викладають смажену курку, солодку воду.

×