Ніну Марченко поховали поряд із сином

 

15 квітня на 83-му році життя померла мати дисидента Валерія Марченка — Ніна Михайлівна. Хворіла на рак. Валерій Марченко вісім років відсидів за  "антирадянську та націоналістичну діяльність". Пішов із життя 1984-го у ленінградській тюремній лікарні. Мав невиліковну недугу нирок.

Його матір відспівують 17 квітня у греко-католицькому храмі поблизу столичної станції метро Лівобережна. До церкви заходить колишній політв'язень 82-річний Євген Сверстюк. Тримає червоні гербери.

— Ніна Михайлівна вийшла заміж у 17 років. Поруч із Валерієм виглядала не як мама, а як сестра чи подруга, — каже. — За часів його ув'язнення вона незаконно виносила на волю капсули з інформацією, яку Валерій збирав у неволі. На побаченнях ковтала їх. Згодом із Москви передавала Надійці Світличній у Нью-Йорк. Одного разу не встигла ковтнути, як нагрянув обшук. Капсули лежали на верхній полиці в кімнаті для побачень. Обшук проводив дуже підлий і прискіпливий капітан. Ніна Михайлівна злякалася й промовляє про себе: "О Пречиста Діва, заступись, відведи його". Він вже тягнеться до верхньої полиці, як раптом позіхає, розвертається і йде. Якби її викрили, отримала б не менше покарання, ніж Валерій.

Листування з сином Ніна Марченко видала книжкою "Листи до матері з неволі".

— У травні 1981-го Валерія звільнили. Тоді ми і познайомились. За кілька місяців він знову отримав 15 років ув'язнення, з якого не повернувся, — продовжує Сверстюк. — Суддя виніс вирок, знаючи, що у Валерія смертельна хвороба. 15 років потому цей самий суддя посмертно визнав його невинним.

Каже, що в останні роки життя Ніну Михайлівну доглядали її племінники Максим та Андрій.

— Говорив із нею за два дні до її смерті. Казала, що запросила додому священика, аби причаститись. Якраз коли він прийшов, Максим побіг в аптеку по ліки. Вона не могла встати з ліжка. Дуже переживала, що не відчинила двері священику. Він провів обряд наступного дня.

Марченко — дівоче прізвище Ніни Михайлівни. Про свого чоловіка вона не любила говорити. У школі Валерій носив батькове прізвище Умрілов. Змінив його, коли отримував паспорт.

Поховали Ніну Марченко в рідному селі Гатне під Києвом, поряд із могилою сина. Попрощатися прийшли колишні політв'язні Семен Глузман і Левко Лук'яненко з дружинами.

×