57-річна полтавка Ніна Данилейко в 1970-х навчалася в Київському педучилищі. У студентські роки підробляла сторожем у Ботанічному саду біля Видубицького монастиря. Поряд із трапезною художники й архітектори винаймали кімнати під майстерні.

— Якось проходила повз них у чорній українській хустці, — розповідає Ніна Миколаївна. — Там стояли скульптори Бородай, Кальченко, молодший і старший Зноби, художник Сагоян. Останній сказав: "Это она! Снимите платок. Какая шея! Вот типичная украинка!"

Жінку запросили позувати для скульптури з немовлям.

— Поїхали на кіностудію Довженка. Там одягли в грубу полотняну сорочку, важку і незручну. Далі кілька годин із мене робили скульптуру, — продовжує Данилейко.

У конкурсі переміг архітектурний проект московської групи художників на чолі з Фрідом Сагояном."Батьківщина-мати" тримала щит і меч. Хтось зауважив, що із Дарниці фігура з немовлям на руках виглядала б як тризуб.

Наприкінці 1990-х Ніна Данилейко знялася в документальному фільмі Сергія Марченка "Відгомін забутого неба".

— Це історія про стародавню європейську цивілізацію на території сучасного Запоріжжя. Тоді населення займалося календарним обчисленням. Воно давніше навіть за Стоунхендж. У фільмі я розповідала про свою свекруху Марію Данилейко, — згадує. — Вона вміла обчислювати календарні свята за долонями. Знала, коли найкраще квасити капусту. Тут знялися мої діти (дві доньки та чотири сини. — "ГПУ"). Вони співали давні колядки. У нас свій сімейний ансамбль "Світовид".

Каже, що за Володимира Данилейка вийшла заміж 14 травня 1978 року:

— Цього дня йшов сніг. Чоловік вінчався зі мною лише тому, що боявся втратити. Мені було 26 років, а йому — 47. Я віруюча людина. Сповідую всі свята, ходжу до церкви та співаю в хорі. У 25 років хотіла навіть піти в монастир на Закарпатті. А до мене підійшла монахиня й сказала: "Іди у світ і народжуй дітей!"

Чоловік Ніни — полтавський письменник Володимир Данилейко. Навчався в Харківському інституті на факультеті журналістики. Знайомий із поетами-шістдесятниками: Іваном Світличним, Василем Стусом, Василем Симоненком. Нині пенсіонер. Через хворобу ніг рідко виходить на вулицю.

— Чоловік пише буквар, — каже жінка. — Апостроф називає не знаком, а літерою. Сповідує язичницьку культуру. Тому вважає, що нині літописний 7516 рік.

Сини Кий та Світослав живуть у Києві.

— Усі діти закінчили Полтавське музучилище та Київський університет культури, — розповідає Данилейко. — Молодша донька Маруся вступила в університет культури на менеджера шоу-бізнесу. Старша донька Соломія одружена. Живе в Полтаві. Має двох діточок: Володю та Гафійку. Онука назвали на честь діда.

Сини Северин і Данило з дружинами мешкають у батьковій двокімнатній квартирі.

"Это она! Снимите платок. Какая шея! Вот типичная украинка!"

— У Данила було цікаве весілля, — згадує 18-річний Тарас Худин, хрещеник Северина. — У травні 2006-го після фестивалю "Країна мрій" Олег Скрипка запросив учасників за стіл. Іра та Данило були тоді незнайомі. Вони грали в різних гуртах. Олег розповів про свою мрію зняти фільм про справжнє українське весілля й вислати відео на премію Оскар. Тицьнув пальцем на них, і на Покрову 14 жовтня в "Мамаєвій Слободі" відгуляли весілля!

Ніна Данилейко працювала в дитячому садку. Своїх дітей до закладу не пускала.

— Садок ламає особистість, — пояснює. — Усіх удома виховала.

На дозвіллі жінка пише картини на язичницьку тематику. Дарує їх друзям і рідним. Також розписала квітами і птахами будинок, огорожу та прибудови.

1951, 29 липня — Ніна Яценко народилася в с. Гребінки Васильківського р-ну на Київщині
1972 — позувала для скульптури "Батьківщина-мати"
1978, 14 травня — одружилася з Володимиром Данилейком, старшим на 21 рік
1979 — народилася донька Соломія, за рік — син Світослав
1982 — з'явився на світ син Кий, за рік — Северин
1985 — народився син Данило
1989 — з'явилася на світ донька Маруся

×