Шестеро німецьких підлітків, які погано вчилися у школі й мали проблеми з дисципліною, тиждень пробули у селі Баранівка Шишацького району на Полтавщині.
— Баранівку вибрали через те, що німецькі окупаційні війська спалювали її двічі. Перший раз, коли мстилися партизанам за спалені документи і розгромлений штаб. Удруге — 1943-го, як відступали,— розповідає організатор приїзду 49-річний Ґеорґ Мюллер. Він майстер із виробничого навчання, вчить підлітків будівельної справи. — Так німецькі соціальні служби хочуть убезпечити молодь від впливу ультраправих угруповань, популярних у Німеччині.
Іноземні школярі з шістьома учнями Яреськівського профтехучилища прокладають доріжку до пам"ятника "Нескореній Баранівці". Укопують бордюри, вирівнюють ґрунт, аби потім засипати його гравієм.
Двоє німецьких школярів працюють у купальниках і панамках. Решта одягнені в будівельні комбінезони й високі армійські черевики з металевими носаками.
— Коли вилітали на Київ, у Німеччині було 20 градусів. Ішов дощ. Як приземлилися в "Борисполі", було плюс 35, — каже російською 18-річний Алекс Мазенко. Його батько українець. 10 років тому родина емігрувала до Німеччини з Казахстану. — Я-то знаю, що таке спека. А от подруга Сара зомліла, доки до Києва добралися.
Алекс показує криваві мозолі на долонях.
— Перчатки не допомагають. Руки поздирав до крові. Українці працюють у тапочках і кросівках, але ще нічого не поранили.
Німецькою делегацією опікується колишній голова Шишацької райдержадміністрації Микола Островерхий, 50 років. Із дружиною Марією несе школярам обід. 18-річна Франческа, побачивши їх, підстрибує і вигукує "Ессен! Ням-ням!" Массе допомагає подружжю нести каструлю з борщем. Викрикує "Порщ! Порщ принесли! Ходіть обідати". Дівчата кривляться.
Українське пиво міцніше за німецьке. І у 2,5 раза дешевше
— Спробуйте хоч по ложці, — припрошує Микола Іванович. — Ви такого борщу ще не їли. Це пісний із квасолею і рибою.
18-річний турок Таммер перепитує, з яким м"ясом борщ, бо не їсть свинини через віру. Коли дізнається, що там риба, бере тарілку і йде в холодок. Німецькі підлітки обідають на простирадлі під деревами, українські — стоячи біля столу.
— Німці такого не їдять. Зранку в Німеччині всі наминають бутерброди, в обід щось тепленьке, а ввечері — знов бутерброди. Перепробували тут у магазині все пиво, — говорить Алекс. — Воно у 2,5 раза дешевше, ніж у нас. Українське пиво міцніше за німецьке. П"ємо "Бекс", бо воно найлегше.
Діти налягають на макарони, поливають їх кетчупом.
— Ми їмо усе домашнє, свіже, молоко, м"ясо. А вони ж привчені до того фаст-фуду. А зранку взагалі — кава і сигарета, — бідкається Микола Островерхий. — Фанту як побачили, зраділи, наче мамі рідній. Таммер привіз із Німеччини дві пачки печива. Боявся, що тут не годуватимуть.
Після роботи підлітки ходять купатися у Пслі, гуляють селом.
— Їх дуже дивують наші ціни. — говорить 16-річний Антон Швець із Яреськівського ПТУ. — Сара зайшла в магазин купувати сигарети. Продавщиця, мабуть, була спантеличена і на гривню продала їй дві пачки. Сара повернулася і доплатила. Їздили грати у футбол, у маршрутці Франческа запхала м"яча за футболку, а ми їй — Вєрка Сердючка. Та почала сміятися і кивати: "Йа-йа!"
4 
35413
Коментарі