— Мені вже пасувало б онуків до шлюбу проводжати, а я приглядаюся, з ким би то сина одружити. Сказав: не буду женитися, поки не знайду такої, як мені треба. Раз обпікся, більше не хоче, — розповідає 70-річна Ольга Струк зі Львова.
Її син 46-річний Віктор узяв церковний шлюб із заміжньою. За рік та покинула його, привласнивши спільний бізнес.
Віктор із батьками живуть у будинку на околиці Львова. Їздить позашляховиком "Сузукі". У центрі міста має двокімнатку. Помешкання пустує.
— Я в неї багато вклав, тому не хочу селити туди квартирантів, — говорить Віктор. — Вона для моєї сім'ї, але поки що не маю з ким там жити. З мамою — найкраще. То, напевно, одна людина, яка мене любить за то, що я просто є. В жінках розчарувався.
— На роботі познайомився з полячкою Ольгою. У Львів вона приїжджала у відрядження, — розказує Віктор. — Я тоді працював менеджером на будівельній фірмі. Оля представляла в нас польську плитку. Симпатична. Хоч їй тоді було вже 40. Добре знала українську. Це мене й підкупило. Запросив на побачення. Зводив у нашу оперу, потім — у ресторан. Бачив, що теж їй подобаюся. Старалася по роботі до нас на кожні вихідні приїздити. Потім запросила до себе.
У Польщі Віктор з'ясував, що Ольга має двоє доньок — 8 та 10 років.
— Про малих я дізнався, коли вперше приїхав до неї, — продовжує Віктор. — У Львові мені про них не розказувала. Говорила, що була одружена, розійшлася з чоловіком, бо не міг утримувати сім'ю. Закохався, тому її діти швидко для мене стали як рідні. З України завжди віз їм кілограми шоколаду, іграшки.
За рік побачень Ольга попросила Віктора стати на рушник.
— Хотіла не офіційного, а церковного шлюбу, — згадує львів'янин. — Наче це мало скріпити наші стосунки. Домовилися, що після одруження розпочнемо власний бізнес. Ольга хотіла відкрити кілька магазинів, торгувати матеріалами для оздоблення оселі. Мене ця ідея також спокусила. Повінчалися в місцевій церкві без гостей і застілля. Розписатися мали, як переїду в Польщу. Взяв у кредит 30 тисяч доларів. Гроші дав Олі на бізнес, купив їй машину.
Ольга відкрила два магазини, найняла продавців, закупила товар.
— Як бізнес пішов угору, між нами почалися проблеми. Жінка стала віддалятися від мене. Щосуботи летів до неї як на крилах. Годинами на границі простоював у черзі, щоб побачитися. А коли приїздив, відчував, що дратую її. Домовилися, що буду о шостій вечора. Спізнився на годину — моя вечеря вже в унітазі. Купив дітям солодощів — вилаяла, що псую малим зуби.
— Потім стала чіплятися до мене. То моя зачіска їй не подобається, то храп уночі дратує, то в ліжку не все влаштовує. Коли в черговий раз приїхав пізно, застав свої речі на сходах. Більше в хату мене не впустила. Через щілину у дверях повідомила: ще раз заявлюся — викличе поліцію. Бо вона —одружена полячка, а я до неї чіпляюся.
— З'ясував, вона була весь цей час одружена. Із чоловіком жили окремо, бо щось не поділили, — продовжує Віктор. — Шлюб зі мною був її хитрим планом. Хотіла роздобути гроші на бізнес. Кредити всі на мені, у нас жодних офіційних стосунків — лише довіра. Коли Ольга мене прогнала, лишився з купою боргів. Тепер не одружуся, поки не знайду жінку, яка не любить грошей.
Останній кредит Віктор погасив торік. Оформив церковне розлучення. Відколи розійшовся з Ольгою, не мав жодних стосунків із жінками.
— Дратівливий став. Бачу, що мучиться, — каже мати Віктора. — А притулитися нема до кого. З роботи приходить, повечеряє і в кімнаті закривається. У вихідні з хати ні ногою. Кажу йому: йди погуляй, знайди собі когось. Стільки дівчат гарних по вулиці ходить. Ми з батьком помремо, сам зостанешся. Як житимеш? А він хоче дівчину гарну, багату, добру, щоб до нього ні з ким не жила. Я ж то знаю, що такої не знайде. Ідеалу нема. Тим більше, він уже не молодий. Ті, що молодші, хочуть ровесника, а старших він не хоче.
2 
1
Коментарі