— Востаннє з Мирославою розмовляли два місяці тому. Майже ніхто не знав, що вона хворіла. В неї була онкологія. Їй зробили операцію, але хіміотерапією попалили всі внутрішні органи. Мирослава була маленька, худенька, такого лікування її організм не переніс, — розповідає Ольга Ястремська про подругу журналістку Мирославу ТАВАНЕЦЬ. Вона померла 7 жовтня на 46-му році.
Мирослава Таванець закінчила факультет журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка. Працювала на Вінницькому державному телебаченні. Згодом — у виданнях "День" і "Газета по-українськи". Була головним редактором газети "Рідне село" й ведучою на "Радіо Промінь".
— Мирослава була людиною, в якої вживлена українська мова. Вона нею володіла бездоганно, — розповідає Ястремська. — Інтелектуальна, розумна, інтелігентна, для всіх вона була журналістом з великої букви. Мирося була відкрита, добра, така, що віддасть останнє. Коли я розлучилася з чоловіком і не мала куди подітися з малою дитиною, саме вона відчинила для нас двері своєї квартири. Ми рік орендували житло разом. Іноді вона забирала мого сина з дитячого садка, годувала. Звістка про смерть Мирослави стала потрясінням.
— Сім років тому я вперше побачила Мирославу у вишуканому костюмі з перфектною мовою, шляхетними манерами. Я заслуховувалася її програмою про їжу. Вона так розповідала по радіо про харчі, що слинка текла, — говорить подруга Анна Данько. — Незалежна, цілеспрямована, красива, сильна. Вона до останнього не говорила про свою хворобу. Вірила, що переможе.
Мирославу Таванець поховали в селі Семирічка Гайсинського району на Вінниччині, звідки вона родом. В неї залишилися чоловік, мати і брат.
— Якось Мирослава казала: "Ось вийду на пенсію, поїду до мами в село, сяду край вікна, дивитимуся на свої квіточки, питиму каву й писатиму". На жаль, не судилося,— говорить колега Людмила Мрачковська.
Коментарі