Два роки шукала свого алабая Лорда 52-річна Наталія СТАДНИК із Маріуполя Донецької області. Знайшла цього літа. Відео їхньої зустрічі набрало понад 1,4 млн переглядів у "Ютюбі".
— Я купила Лорда на базарі, — розповідає Наталія Стадник. — Ходила за продуктами і зайшла туди, де продають кошенят і цуценят. Заплатила за Лорда 500 гривень. Виховали його добрим, любив гратися з дітьми.
5 липня 2017 року ми з донькою Вікою приїхали з базару. На кілька секунд хвіртка залишалася відчинена, і він вискочив. Обійшли весь район. Кликали, думали, що почує і загавкає — ми б його голос впізнали серед тисячі. Але Лорда ніде не було. Наступного дня розклеїли по місту оголошення. Написали в соцмережах. Подали заяву в поліцію, бо люди розповідали — бачили, як молода жінка посадила алабая в мікроавтобус і поїхала. Також казали, що бачили схожого собаку. Та виявлялося, що то не наш Лорд. Дзвонили й шахраї. Вимагали, щоб перерахувала гроші. Називали суми від 700 до тисячі гривень. Просила скинути фотографію, а вони казали: "Не хочете платити гроші, віддамо його на розтерзання бійцівським собакам".
У червні Наталія Стадник отримала повідомлення від подруги Ірини з Австралії. Жінка писала, що на сайті маріупольського притулку "Щаслива тварина" побачила фото собаки, схожого на Лорда.
— Я зайшла на сторінку. Собака виглядав жахливо. Розхвилювалася, — згадує Наталія Єгорівна. — Хоч і було пів на сьому ранку, набрала вказаний номер. Мене трохи вилаяли: "Ви на часи дивилися?" Виявилося, що в притулок Лорда забрали зоозахисники місяць тому. Бродив біля якогось генделика. Звідти подзвонили люди, бо мав кепський вигляд — самі ребра, шерсть повилазила, шкіра у виразках.
Ми з Вікою не могли дочекатися, поки відкриється притулок. Лорда впізнала одразу по голубих очах. Такі попадаються раз на тисячу. Спочатку боялася підійти — за два роки міг стати агресивний. Кинула йому шматок м'яса. Він схопив, бідненький, подавився. Коли відкашлявся, я до нього: "Лордик, Лордик". А він задом закрутив, побачила, що пізнав. Подав мені лапу. А потім став на задні й давай облизувати моє обличчя. Тулився головою, як мала дитина. Я тільки й змогла крізь сльози промовити: "Що вони з тобою зробили… " В притулку кажуть, якби просто бродив містом, до такого стану тварина не дійшла би. Сидів на прив'язі, голодний і без води.
Лорд упізнав подвір'я. Скакав від радості й облизував хазяйку.
— Щоб Лорд одужав, потрібно не менше півроку. Ветлікар прописав препарати. Спочатку годувала собаку чотири рази на добу. Не міг наїстися. Тепер вистачає стільки, як і раніше. Любить яблука, груші, банани, огірки, помідори, капусту. Почав вкриватися шерстю, потроху на боках наростає м'ясо.
— Ми самі винні в тому, що сталося з нашим Лордом, бо не закрили вчасно хвіртку. Та не опускали рук і всі ці роки його шукали. У відгуках під відео з нашої зустрічі написали, що воно дійшло навіть до Гонконгу, — додає Наталія Стадник. — За два роки стільки за ним виплакали. Він же для нас, як член сім'ї. Сусіди з обох боків теж його люблять, годують смаколиками. Їхній дівчинці подає через тин лапу. Не забув і нашу кішку-сфінкса Люсю. Вона в нас хатня. Було, як вибіжить на вулицю, питаю Лорда: "Де Люся?" Він біжить у двір і загонить її додому. Недавно кішку оглядала ветлікар. Люся занявчала. Лорд підбіг, почав розсувати наші руки, а її давай випихати мордою. Обожнює мого 10-річного внука Єгора. Підскакує навколо нього, як лось.
Здорового пса віддали хорошим людям
Через півроку після зникнення Лорда люди віддали Наталії Стадник свого алабая.
— Господарі виїжджали за кордон і не могли його забрати із собою, — каже Наталія Єгорівна. — Він такого віку, як і наш. Ми його теж назвали Лордом. Як наш пес знайшовся, то здорового віддали хорошим людям. Побоялися, що не вживуться. Якби була дівчинка, залишили б обох.
Того Лорда провідуємо. Нові господарі його люблять, він живе в розкішних умовах. Уже має наречену, та скоро приведе цуценят.
5 
1
Коментарі