Уночі 11 грудня правоохоронці зняли 11-річну харків"янку Надію Башметову із потяга в райцентрі Гребінка на Полтавщині. Дівчину відправили до центру соціальної опіки дитини "Відродження" в місті Лубни. Повідомили батьків, але ті за донькою не приїжджають.
Надя Башметова коротко стрижена, одягнута у спортивні штани й теплу в"язану кофту. Дівчинка кілька разів заглядає до кабінету директорки центру 49-річної Лідії Бєлової, а потім насмілюється та заходить. Обнімає її, цілує в щоку, щось шепоче на вухо.
— Запитує, хто ви? — пояснює Бєлова.
Дівчинку привезли вночі. Вона була в легкій куртці й тонкій кофтині.
— Відмили її, нагодували, — каже жінка. — Наступного дня подзвонили в Харківську область до селища Краснокутська. Звідти написали, що вона неслухняна, утікає з дому, краде. А в нас вона — ну чисто янгол. Мабуть, удома їй бракувало любові.
Батьки знають, де донька, але не телефонують до Лубен.
— Прошу їх, або вишліть документи, щоб Надя пішла тут у школу, або ж забирайте, — каже Лідія Миколаївна.
Коридором центру бігають дітлахи. Серед них 3-річна Поліна Моцна. Її з братом Іваном привезли сюди півтора року тому. Надійка бере Поліну на руки.
— Вона мені як дочка. Така маленька, — цілує її. — Бантіки їй зав"язую, причесую.
Запитую дівчинку про родину.
— Мою маму звати Оксана Ярославівна, тата Віктор Іванович. Живемо в Краснокутську, в бабусі Свєти. Сестричку, якій 9 років, теж назвали Світланою, — розповідає Надя.
Каже, мама працює в фермера, а батько — лісник.
— Мама з літа до зими на роботі. А тато п"є й від неї гроші требує, — нервово крутиться на стільці. — Як починав буянити, ми втікали до сусідів або до моєї подружки.
Мама з літа до зими на роботі. А тато п"є й від неї гроші требує
У Краснокутську Надя ходила до шостого класу. Зізнається, що навчається поганенько, але любить математику. Хвалиться, що однокласники списували в неї задачі.
Цікавлюся, чому втекла з дому.
— Подружка попросила мене з нею в Харків поїхати. Коли я хотіла повертатися назад, якась тьотя взяла за руку і привела до міліції, — заявляє дівчина.
Зізнається, що скучає за матір"ю.
— Я її люблю. Вона ніжна, добра, має гарне каштанове волосся. Я більше схожа на тата.
Говорить, в Краснокутську родина мешкає у хаті на чотири кімнати. Тримають дві свині, корову, курей, качок, двох собак — Пальму та Джека.
— Джек веселий, за ним скучаю, — смутніє Надія. — Коли нас ведуть тут на прогулянку, я виглядаю, чи не йде мама. Думала на Новий рік приїде, але нікого не було. І на Різдво чекала. Але, — дівчинка тре лоба, — хай би краще мене забрали влітку. Може, до того часу тато зміниться.
До кімнати забігає Поліна. Вона розмалювала себе зеленим олівцем.
— Ти чого під носом помалювала? — схоплюється Надія. — Слинить пальця та старанно витирає дівчинці обличчя.
— Давайте, я вам ляльку покажу, — тягне до кімнати. — У мене вдома іграшок не було, а тут подарили Барбі з платтячками.
Бере з коробки дзеркальце.
— Я волосся, як у вас, відпущу, довге, — пригладжує рукою коротку стрижку. — Буду парікмахером.
1996, 12 липня — Надія Башметова народилася в смт Краснокутськ Харківської обл.
2007, 10 грудня — поїхала з подружкою до Харкова, потрапила до міліції
2007, 11 грудня — опинилася в центрі соціальної опіки дитини "Відродження" в Лубнах на Полтавщині
2007, 12 грудня — директорка центру зателефонувала до Краснокутська й повідомила про місцезнаходження дівчинки
3 
1
Коментарі