— Завжди хотілося пожити за кордоном. Вирішила поїхати до батьків, які працюють в Італії. В Україні кілька років працювала стоматологом. Думала, продовжу там роботу за фахом, але захопилася сироварінням. Почала читати про це в інтернеті, переглядала відео, — розповідає 30-річна Ганна Гармаш із Чорткова на Тернопільщині. П'ять років тому переїхала до Рима.
Думала вступити до університету, але навчання коштує дорого. Рік — шість тисяч доларів. Тож пішла на тримісячні курси для сироварів. Заплатила вдвічі менше. Крім лекцій, нас возили на ферми та сироварні. Розповідали про санітарні норми і процес виготовлення сиру.
Із сертифікатом про курси змогла влаштуватися на роботу у місцеву сироварню. На фермі утримують шістсот овець. З молока виготовляють різні сорти сиру — солону та солодку рикотту, качотту і моцарелу. Їх господарі збувають у заклади харчування і продають у крамниці поряд із фермою.
Крім мене, працює старший сировар. Варимо сир три дні на тиждень. Щодня переробляємо триста літрів молока. Із нього виходить 15 головок сиру по чотири кілограми. Спочатку переливаємо молоко у сироварну ванну. Потім витягуємо згусток і розкладаємо у форми. Далі завантажуємо сироватку. Цей процес досить тривалий. Треба постійно пильнувати за температурою та вологістю у камері зберігання.
Зараз почала навчатися на дегустатора сиру. В Італії така професія дуже цінується, — каже Ганна Гармаш. — Хочу набратися досвіду, щоб найближчим часом повернутися в Україну та відкрити власну сироварню.
3 
1
Коментарі