— До нас у млин їдуть із сусіднього Самгородка, Макіївки, Будо-Макіївки, Санжарихи й навіть із Кам'янського району, — каже 58-річний Петро Санжарівський, працівник млина в селі Ташлик Смілянського району Черкащини.
О 7.00 біля млина 10 місцевих обговорюють останню новину: на кладовищі хтось хотів викрасти огорожу з нержавіючого металу. Займає чергу подружжя Василь і Ніна Педченки із Самгородка. Забирають чотири мішки борошна.
— Років сім, як таке гарне мелють. Якось мій чоловік поїхав у куцівський (у селі Куцівка. — "ГПУ") млин, то привіз таке, що я трохи з дому його не вигнала. Тісто не росло, а розпливалося, — розказує 46-річна Ніна Петрівна.
Петро Санжарівський зважує повні мішки. Праворуч на вхідних дверях висить старий червоний прапор із написом: "Переможцю соціалістичного змагання".
— Та то так почепив, — сміється Петро Леонідович.
— А в мене дома є Ленін на дошці з дерева. То, може, вам привезти? Дістався, як робила у прокуратурі, — говорить Ніна Педченко. — Людям мільйони, а мені — Ленін.
Наповнені мішки допомагає переносити в червоні "жигулі" сусід Віктор Бобильов. Чоловік Педченко — Василь Петрович — зав'язує мішки, має інвалідність через травму хребта. За ними займає чергу на підводі Андрій Грива. На задньому борту його воза прибитий автомобільний номер BS-570N.
— Ще й з імпортними номерами. Добре, що не з транзитними, — сміються люди.
Андрій розвертає сірого коня й цілує в морду.
— Трудяга, — киває на коня і йде у млин. — Оце жінка наварить вареників з ягодами. Та з медком їх і сметаною, — чіпляє мішок за два цвяхи на засіці, тримає за інший край, набирає совком борошно.
Під стіною стоїть червоний велосипед. За переднім колесом лежить білий собака Барсік.
— Це пес Льоні Прядка. Ото стільки його не буде, Барсік не відійде, стерегтиме. Хоч і цілісінький день. А попробуй підійти до велосипеда, то наробить репету.
На задньому дворі працює пекарня. За день тут випікають до 700 хлібин.
3 
1
Коментарі