— За кордоном ми більше популярні, ніж в Україні, — каже 45-річний Олег Юрчишин. Займається кінним каскадерством понад 25 років. Започаткував Лігу професійних кінних каскадерів. Із своїм колективом виступає по всьому світу. Каскадери знімались у стрічках "Вогнем і мечем" Єжи Гофмана, "Тарас Бульба" Володимира Бортка, в українській історичній драмі "Чорна рада". Олег одягнений у блакитний козацький жупан. У лівому вусі — сережка у формі напівмісяця. Сидить на возику із сіном неподалік конюшні у столичному центрі народознавства "Мамаєва слобода". Демонстрували тут козацькі бої на шаблях.
— Були у Великій Британії на кінних змаганнях із десяток разів. Уперше поїхали 1998-го на королівський турнір у Лондоні. Британія все оплачувала: переліт, костюми, проживання. Організатори запросили представників посольства України. Жоден не прийшов. Ми тільки у Росії не були. Туди запрошували лише на зйомки фільмів. А як козаків нас бачити не хочуть. Чисто по-сусідськи "жаба давить". Ми ж їх запрошували на різні змагання. Але росіяни не приїжджають.
Олег родом із Запоріжжя. Каже, каскадерством захопився у 16 років. У ворота заводять білогривого коня. Юрчишин перевіряє вуздечку.
— На утримання одного коня щомісяця витрачаємо зо 3 тисячі гривень. Це, якщо без купівлі збруї — сідел, вуздечок. Тварин обирають за "сорочкою", тобто мастю, характером і зовнішністю. Найпопулярніші у каскадерстві орловські, російські та французькі рисаки. Цьогоріч купили три коня арабської породи. Богдан Хмельницький на Софійській площі сидить на такому. Беремо молодих, їх готуємо. За кожним козаком закріплений кінь, але під час виступів можемо мінятися. Для досвідченого кіннотника не проблема порозумітися зі скакуном. Мова коня — інтонація. Він її відчуває. Можна навіть погані слова лагідно говорити, тварина усе одно буде спокійною.
Група Юрчишина налічує 15 вершників. Щомісяця показують театралізовані козацькі виступи.
— Щоб прогодувати колектив, потрібно проводити не менше 10 шоу на місяць. Заробляємо, чим можемо. Часто запрошують на зйомки. У кіно є встановлені тарифи, але продюсери починають торгуватися, сперечатися. Мінімальний гонорар — 200 доларів. У цю суму входить прибуття каскадера з конем і виконання проїзду. Якщо потрібно впасти чи зробити ще якийсь трюк — додаткова оплата. Причому за кожен трюк чи дубль.
Найнебезпечнішим трюком Олег Юрчишин називає падіння коня разом із вершником.
— Головне — правильно обрати коня, бо актори не завжди вміють їздити верхи. Якось Михайло Боярський на зйомках "Тараса Бульби" випав із сідла. Мав у руках два довгі списи по 3-4 метри. Не втримався, бо кінь раптово рушив. Обійшлося без серйозних ушкоджень. Зараз працюємо у стрічці Михайла Іллєнка "Толока". Відзняли два блоки. Весною були татарами і поляками, а влітку — козаками. В одному кадрі зійшлися юнкери, чорні запорожці та червоноармійці. Я був чорним запорожцем. А декілька наших вершників — червоноармійцями. Потім їх підколювали.
До свого колективу Юрчишин бере сильних чоловіків. Каже, перевагу мають люди з акробатичними навичками.
— У нас працює професійний танцюрист національного ансамблю, який кинув танці заради коней. Інколи просимо: "Сергію, зроби кілька па". Але він відмовляється. Мовляв, не пам'ятає нічого.
Олег поправляє на голові оселедець. Його носить 25 років.
— Спочатку сприймали по-різному. Думали, що кришнаїт. На сєрьгу у вусі теж неадекватно реагували. Особливо працівники міліції чіплялися: "У вас що, гей-клуб?". Деякі дружини наших козаків проти оселедців чи вусів. Виявляється, дівчатам вони не подобаються, — сміється і гладить пальцем вус.
2 
1
Коментарі