Чоловік привчив кобилу до пістолета та змайстрував конемобіль

8

Фото: ФОТО: Захар КОЛІСНІЧЕНКО

— Для людини шо важно? Шоб було тепло, було шо їсти і шоб войни не було, — говорить 49-річний Анатолій Яцько із села Сазонівка Оржицького району на Полтавщині.

Він змайстрував конемобіль — на колісну конструкцію від воза закріпив кузов "запорожця".

— Раньше такі були карети в царів. Захищали від любой погоди, — Анатолій Іванович кидає дошку в калюжу перед подвір'ям, щоби можна було пройти.

Одягнений у солдатські ватяні штани та бушлат. Узутий у високі військові черевики. З-під вушанки кучерявиться сиве волосся. Вуса жовті від цигаркового диму.

— Я погранічніком був. В армії служив поваром. Тепер живу сам. Дружина померла торік від інфаркту. Дітей не мали. Тримаю кроликів, гусей, качок та двох овець. То мій золотий фонд. Поросят невигодно тримати. Вони кричать, пищать.

Ідемо оглядати конемобіль. На "запорожці" різні написи. Через увесь кузов — "Ще не вмерла Україна". На дверцятах — "Труд облагораживает. Безделие превращает человека в обезьяну". Спереду — "Расступись, море широкое! Навоз плывет!" Під склом з обох боків портрети співака Володимира Висоцького. Ззаду наліпка — "Фамилия моя — Шумахер".

— Тут всьо є. І фара горить, і дворніки роблять, і музика грає. У салоні така лампочка, шо газєту вночі можна читать, — залазить усередину і вимикає хрипкий шансон. Із салону стирчить труба. — То пєчка-буржуйка. Можна м'ясо коптити. Треба, шоб всьо було універсальне. Так китайці роблять, — піднімає вказівний палець.

"Запорожця" Анатолій Яцько придбав після аварії за 350 грн. У конемобіль запрягає 13-річну сіру кобилу Мавку.

— Вигодно. Дав 5 кілограм овса і поїхав. Ніякого бензину. До пістолєта кобилу привчив. Це в мене зажиганіє. Вистрілив, і вона біжить, — із бардачка дістає пневматичний пістолет. — Ним убить можна. Стріляв у шльом мотоциклєтний, то пробило. Кума поранив свого. Даїшники спиняли конемобіль, тільки шоб сфотографіруватись. У мене ж і на кузов є документи, і на кобилу. Хочу придбати ще один ЗАЗ і зробити з нього амфібію, щоб по ставку плавати і рибу ловити.

Пригощаю Анатолія цигарками.

— О, це фігня, — прикурює. — У мене десь люлька є, то я би дав тобі потягнути — і ти би впав! — регоче.

— Усі привикли до його чудачеств, — розказує односельчанка 48-річна Валентина Чмихало. — Толік пограничником служив, у колгоспі комбайнером робив. 10 років тому попав в аварію на мотоциклі, то фантазія пошла работать у другому напрямі. Сооружає всяке.

×