"Дочка Ірина чотири роки живе в цивільному шлюбі з хлопцем, — пише лучанка Тетяна, 45 років. — Пропонувати їй офіційний шлюб, як мені здається, він не поспішає. Хвилююся за доньку, адже кращі її роки проходять. Чи є в неї майбутнє з цим хлопцем? Коли вони створять повноцінну сім'ю?"
Листи коментує столичний біоенергетик Мирослав Олійник. Дістає фото з конверта. Тетяна з донькою Іриною присіли біля кошика з білими грибами.
— Не тисніть на доньку. Від того швидше заміж не вийде. Восени можете знайти свою пару й покінчити з одинокістю. Ірина стане на рушник із цивільним чоловіком, як буде при надії.
"Нашому Андрієві вже 39 років, а він одинокий, — пише Леся Іванівна з Кривого Рогу. — Роки ідуть, ми не молодіємо. Болить у мене за нього душа. Не п'є, не курить, працює. Вся біда в тому, що він — інвалід по зору. Як кажуть лікарі, має "ліниве око". Носить контактну лінзу, вдома ходить в окулярах. Убив собі в голову, що й дитина у нього може народитися з таким діагнозом".
— Андрій зустріне долю, коли перестане обмежувати себе у спілкуванні. Йому частіше треба виходити в люди, не боятися знайомитися з жінками в інтернеті. Але спілкування затягувати не варто. Найкраще пізнати співрозмовника допоможе перше побачення. За три роки може стати батьком. Дитина не матиме проблем із зором.
"Торік розлучилася із чоловіком, — пише 43-річна Наталія з Черкащини. — Він перестав приносити додому гроші, завжди пропадав у командировках. Запідозрила, що має іншу жінку. У мене почалися проблеми зі здоров'ям. Думаю, що та жінка має види на нашу квартиру, тому щось мені поробила".
Надсилає фото чоловіка Олега. Він за кермом вантажівки. На іншому знімку Наталія у салатовому сарафані.
— Чоловік залишив квартиру вам і не має наміру приводити в неї коханку. На вашому здоров'ї позначилося розлучення. Зрада підірвала вашу довіру до чоловіків. Але зараз не час закриватися у чотирьох стінах і миритися із самотністю. Вашою вродою захоплюються багато чоловіків. Дайте шанс тому, до кого не байдуже ваше серце.
"У шлюбі я прожила 55 років, — пише 76-річна Євгенія з Тернополя. — Ми познайомилися у школі. Побралися. Щиро кохала. Коли народилася перша донька, зрозуміла, що чоловік мене не любить. Була, як зазомбована. Не могла сопротівлятися. Він робив зі мною, що хотів. Після народження другої дочки мені нікуди було діватися з двома дітьми й маленькою зарплатою медсестри. Чоловік був військовим. Заради дітей вирішила жити з ним. У мене була мета — дати дітям усе, чого не було в мене. Обом дала вищу освіту, зробила весілля, допомагаю поставити внуків на ноги. Із чоловіком жодного дня не була щасливою. Він скритний, постійно зраджував мене. Коли пішов на пенсію, не боявся втратити зірки на погонах — почав знищувати мене фізично. Летів у мене великий кухонний ніж, що дивом встряв у стіл. Так збив мені груди, що вже 15 років стою на обліку в онкодиспансері. Найгірше, що від нас відмовилися діти. Старша донька почала намовляти молодшу проти нас. Обоє прийшли і сказали, що відказуються від нас і на старості не доглядатимуть. Але чому? Ми ніколи їх не обділяли увагою і любов'ю".
Біоенергетик дістає з конверта два фото. На одному Євгенія в окулярах, поруч сидить її сивий чоловік. На другому доньки — схожі одна на одну жінки в коричневих спідницях. В однієї на голові синій обруч. Біоенергетик кладе на останній знімок правицю, заплющує очі.
— Бачу велику прірву між поколіннями. Старша донька озлобилася на вас кілька років тому. Причина не в грошах і не в майні. Не варто було втручатися в її сім'ю. Образу залишила розмова, що відбувалася у вашій оселі зо два роки тому. Восени в родині буде весілля онука, сина старшої доньки. На деякий час конфлікт буде вичерпано. Ви почуваєтеся самотньою й нещасною, живете в постійному страху, але маєте чимало заздрісників. Сусіди й родичі думають, що ваше подружжя ідеальне. Не приховуйте свій страх, біль і приниження. Розкажіть донькам про сімейне насильство.
"Чоловік спився після того, як його скоротили, — пише 34-річна Наталія з Івано-Франківщини. — Нової роботи знайти не може, бо й не шукає. Постійно вдома сидить. Живемо вчотирьох на 2 тисячі гривень моєї зарплати. Діти користуються з того, що батько пиячить. Коли напідпитку, ведуть його в магазин. Той купляє їм чипси і сухарики, на які я жалію гроші. Коли востаннє сварилися з дочкою, вона мені в очі сказала, що тата любить більше за маму".
— За клопотами ви не маєте часу поговорити з дітьми. Їм треба пояснити, що любов не вимірюється чипсами. Якщо результату не дасть бесіда, то спробуйте провчити. Залиште чоловіка з дітьми на тиждень, а самі поїдьте у відрядження чи в гості до когось в інше місто. За вашої відсутності почнуть цінувати маму. Чоловіка треба лікувати. Коли позбудеться залежності, отримає кілька хороших пропозицій щодо працевлаштування.
2 
1
Коментарі